70% фермерських господарств фактично управляються жінками. На думку жінок.

Кабінет Міністрів на засіданні 11 квітня затвердив Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року. Програма передбачає врахування гендерного компоненту в програмах соціального та економічного розвитку, зменшення гендерного дисбалансу на керівних посадах, посилення антидискримінаційних заходів і відповідну зміну законодавчої бази.

iAgro задався питанням — як сьогодні права жінок реалізуються в аграрному бізнесі і чи не треба їх захищати? У дослідженні ФАО «Гендерна рівність, соціальний захист і розвиток сільських регіонів: погляд зі Східної Європи і Центральної Азії» ситуація в Україні описана безрадісно, ​​хоч і статистично-коректно. Із загальної чисельності населення, що налічує 43 мільйони чоловік (на момент проведення дослідження в 2016 році), сільське населення становить третину. У загальній структурі сільського населення жінки становлять 53%, водночас тривалість життя сільських жінок майже на 10 років довше, ніж в середньому у односельчан 75,2 років проти 64,6 років. Сільські жінки, що працюють за наймом складають 25,4%, самозайняті — 1,1%. Жінок роботодавців в селах всього 0,3%. Водночас домогосподарок в сільській місцевості майже в 2 рази більше, ніж серед міського населення (11,5% проти 6,8%). Середня заробітна плата чоловіків в Україні все ще майже на чверть перевищує відповідну заробітну плату жінок (76,3%).

«А враховуючи, що оплата праці в аграрному секторі — в принципі одна з нижчих в рейтингу заробітних плат по галузям економіки (становить 72,9% до середнього рівня по економіці), то ми отримуємо модель, згідно з якою оплата праці сільських жінок є однією з найнижчих в країні», — йдеться в дослідженні.

Так безрадісно виглядає ситуація в теорії. А що на практиці? Людмила Клебанова, голова Всеукраїнської Ради жінок-фермерів», зазначає, що розвитку фермерства серед жінок в Україні заважає зовсім не статева приналежність, а обмежений доступ до фінансових, кредитних та інвестиційних ресурсів. Тобто ті ж проблеми, на які скаржаться і фермери-чоловіки. Водночас кількість жінок-фермерів стабільно збільшується:

«На початку розвитку фермерського руху в Україні станом на 1999 рік жінок в керівництві фермерських господарств в Україні було тільки 12%, а на сьогодні вже понад 30%. Зростанню показника по Україні в цілому сприяло знання сільської жінки як працювати на землі», — підкреслює Клебанова.

Тетяна Білоус, голова Асоціації фермерів і землевласників Вінницької області на питання iAgro про наявність гендерної нерівності між жінками і чоловіками в фермерських господарствах щиро дивується: «Такого немає, до жінок ставляться з великою повагою!», — каже вона. Правда, цифри вказують на суттєвий дисбаланс: у Вінницькій області керівниками фермерських господарств числяться тільки 20 жінок, а всього в області зареєстровано їх близько 1800.

«Чому так мало жінок в керівництві ФГ? Деякі нерішучі, а деякі офіційно ставлять головою чоловіка, а фактично керують самі — це, за моїми оцінками, в 70% фермерських господарств», — зазначає Тетяна Білоус.

У Волинській області серед керівників фермерських господарств — менше 1% жінок. «Це дуже важка фізична праця і рутинна робота. Цьому ніде не вчать, — каже Руслан Хомич, голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волинської області, — але треба враховувати, що фермерство — дуже складна спеціальність. Людина повинна бути одночасно трактористом, механіком, агрономом, завскладом, хіміком, бухгалтером, економістом, комбайнером, хорошим менеджером, водієм вантажівки і легкової, холодильщиком». За його словами, з боку колег-чоловіків жінки-фермери зустрічають тільки сприяння.

«Жінкам в фермерстві ну дуже важко.Хоча є жінки-фермери, які дають фору чоловікам», — підкреслює голова регіональної асоціації, нагадуючи, що в Польщі, Німеччині, Литві основою фермерства також залишаються чоловіки.

За даними Всеукраїнської Ради жінок-фермерів, в Україні станом на 2013 рік було 15000 фермерських господарств, якими керували жінки (з 41 000 на той момент всіх зареєстрованих ФГ). 65-70% цих господарств спеціалізувалося на зернових і технічних культурах. 10% можна було віднести до стійких середніх і великих господарств. Найбільша кількість фермерських господарств, якими керують жінки, близько 55% було зосереджено на півдні України (АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька обл.).

Нині громадська організація має намір провести ще одне дослідження, щоб отримати актуальний гендерний зріз по керівництву фермерськими господарствами. Цю роботу планують закінчити до осені 2018 р. ІAgro обов’язково проінформує про її результати.