Володимир Череда, голова правління ПАТ «Київхліб», президент Всеукраїнської асоціації пекарів

Хліб – один із найуживаніших продуктів українців. Це зумовлює право споживачів в деталях знати, чим живе хлібопекарська галузь, як виготовляється якісний продукт.

Перш за все необхідно зазначити, що в Україні є дві системи підрахунку обсягів виробництва та споживання хлібобулочних – дані Державної служби статистики України та спостереження експертів. Показники за цими двома системами разюче відрізняються.

Згідно з даними Держстатистики, за минулий рік в Україні було вироблено 1 млн тонн хліба, і з кожним роком ця цифра зменшується.

найменування	2017 рік тис.т	2015 рік тис.т	2010 рік тис.т	2005 рік тис.т	2000 рік тис.т
пшеничний хліб	438	533	871	1153	1294
хліб житньо-пшеничний, пшенично-житній	343	416	552	710	845
булочні вироби	261	276	376	394	263
дієтичний хліб	1,5	2	2	2	3
інший хліб	4	5	6	3	9

 

В перерахунку на одного українця припадає менше 100 грам на добу споживання хліба. Згідно, Постанови КМУ від 11 жовтня 2016 № 780 передбачено, що мінімальне споживання хліба — 244 грами на добу на одну особу. Дефіциту хліба в Україні точно не має. І, за розрахунками  експертів, реальні обсяги виробництва – 4 млн тони.

Така різниця в даних зумовлена тим, що до 70% ринку хліба знаходиться в сегменті підприємств, які працюють за спрощеною системою оподаткування. Це невеликі приватні пекарні, середні виробники, які не подають статистику, і держоргани їх не відстежують так, як контролюється промисловий сектор виробництва. Це створює умови для недобросовісної конкуренції.

Більша частина ринку хліба в Україні знаходиться «в тіні». Звідси: мала рентабельність промислового хлібопечення, відсутність інвестицій у галузь, і, найголовніше питання — якість продукту від виробника перед яким держава зі старту поставила менше вимог. Звісно, що є відповідальні невеликі підприємства, пекарні, але є й ті, які не переймаються умовами виробництва та якістю сировини.

Всеукраїнська асоціація пекарів неодноразово зверталася до владних структур з пропозицією перевести на однакові умови та відповідальність виробників хлібобулочних. Це б вирішило вищеперераховані недоліки, але поки питання відкрите.

Попри це, хлібопекарська галузь — одна із найрозвинутіших в харчовій промисловості. У галузі працює близько 400 промислових підприємств, 500 невеликих підприємств та більше 1000 міні-пекарень. Асортимент налічує сотні найменувань продукції. Структура виробництва за минулий рік виглядає наступним чином: хліб пшеничний – 41,8%; хліб житньо-пшеничний, пшенично-житній – 32,8%; булочні вироби – 24,9%; дієтичний хліб – 0,1%; інший хліб – 0,4%.

На ринку переважає реалізація традиційних сортів – батон та український хліб. З кожним роком збільшується попит на преміальні сорти хліба, цільнозерновий, хліб з гречаного, вівсяного борошна, з додаванням зерен льону, кмину та ін. натуральних речовин. Це пояснюються тенденцією до здорового харчування. Хоча, треба зауважити, що 2-3 скибки традиційного українського хліба, по вмісту клітковини, рівні 2-3 кг яблук.

І наостанок – щодо цін.

Собівартість хліба складають: основна сировина – борошно (43%); витрати на збут (27%); загальновиробничі витрати (7%); адміністративні витрати (7%); інша сировина (5%); заробітна плата працівників (5%); паливо (4%); електроенергія (1%); фінансові витрати (1%).

Ціна на хліб в Україні залежить від курсу валют, а не тільки від кількості зібраного врожаю, як часто говорять експерти. Саме курс формує ціну на  сировину, логістику, енерговитрати.

Крім того, все обладнання, допоміжні запчастини хлібопекарі закуповують за кордоном, бо в Україні не має відповідних виробництв. Власних обігових коштів не вистачає на придбання нового обладнання, тому воно береться у валютний кредит, який теж зростає пропорційно курсу. Але іншого виходу не має, бо потрібна модернізація, нове обладнання, для досягнення максимально ефективного виробництва за рахунок зменшення матеріало- та енергоємності продукції, для використання технологій, які відповідають економічним, соціальним та екологічним вимогам.