Винятки — президентський «Рошен», МХП Юрія Косюка і виробник свинини «АПК-інвест» Бориса Колесникова
Наприкінці минулого тижня найбільший виробник цукру в Україні — агрохолдинг «Астарта» — оголосив про свою дивідендну політику за підсумками роботи 2017 року. Попри те, що компанія спрацювала в упевнений плюс (хоч і менший, ніж роком раніше) дивіденди акціонерам виплачені не будуть — весь прибуток в розмірі майже 62 млн євро залишится нерозподіленим, і буде спрямований на розвиток. До слова, така ж дивідендна політика у компанії була і в 2016 році, і в 2015.
У 2017 році холдинг Віктора Іванчика направив в модернізацію і вдосконалення інфраструктури близько 80 млн. доларів, а в цьому році компанія вже оголосила про плани побудувати очисні споруди на Глобинському кластері, де працює біогазовий комплекс, а також побудувати чотири елеватори загальною потужністю 350 тис. тонн.
«Астарта» — далеко не єдина агрокомпанія, яка відмовляється від виплат винагороди своїм акціонерам. Українські агрохолдинги дуже не люблять платити дивіденди. Навіть якщо вони і спрямовують частину прибутку на такі цілі, то в більшості випадків це — далеко не левова його частину.
Зокрема, агрохолдинг «Авангард» Олега Бахматюка, один з найбільших в країні виробників яєць, востаннє виплачував дивіденди ще за підсумками 2013 року, тоді на це було направлено 29,5 млн. доларів або 12,5% від чистого прибутку компанії (вона тоді склала 238 млн. доларів). Після цього настало тривале затишшя, яке можна пояснити складною фінансовою ситуацією — у компанії «УкрЛендФармінг», в якій сконцентрований весь агробізнес Олега Бахматюка, майже 2 млрд доларів боргів і власник зараз робить спроби їх реструктуризації.
Не має традиції виплати дивідендів і «Нібулон» — дітище Олексія Вадатурського. Один з найбільших операторів на зерновому ринку за підсумками 2016 року одержав неконсолідований прибуток в розмірі 132,6 млн грн., а його виторг зріс на 30% до 15,3 млрд. грн. У першому півріччі цього року чистий прибуток «Нібулона» склала вже 423,8 млн грн., а виторг — 8,83 млрд. грн. Але, як видно, дивідендів «Нібулон» не платитиме — в одному зі своїх інтерв’ю Андрій Вадатурський, син засновника компанії, і відповідно до його декларації власник 20% акцій компанії зазначив, що за весь час існування «Нібулона» його власники жодного разу не ділили дивіденди.
Найбільшим платником дивідендів серед агрохолдингів можна назвати «Миронівський хлібопродукт» Юрія Косюка — за підсумками 2017 року його чистий прибуток склав 230 млн доларів, виторг — 1288 млн, і компанія вирішила виплатити проміжних дивідендів на 80 млн. доларів, або 0,75 долара на акцію. Ця щедрість згодом була використана проти основного бенефіціара — засновника компанії Юрія Косюка через рекордну суму держдотацій паралельно з виплатою дивідендів отриманої МХП в минулому році (1,4 млрд грн).
На другому місці по дивідендах — найбільший виробник олії компанія «Кернел» Андрія Веревського. За підсумками 2017 фінансового року (з липня 2016 по червень 2017 року) «Кернел» вирішив виплатити дивіденди в розміні 0,25 долара на акцію. Всього з чистого прибутку «Кернел» за минулий рік в розміні 176,2 млн на дивіденди буде направлено 20,5 млн доларів.
За підсумками 2016 року біля 300 млн гривень дивідендів виплатила кондитерська корпорація Roshen, акціонерами якого є Президент України Петро Порошенко і президент корпорації В’ячеслав Москалевський. Москалевський не любить розповідати про фінансові результати корпорації, повідомивши тільки, що EBITDA Roshen за підсумками 2016 року склала 2,6 млрд гривень, а за підсумками 2017 року — близько 3 млрд гривень. Roshen за підсумками 2017 року також буде виплачувати дивіденди, але їх розмір поки не відомий. Скоріш за все, їх обсяг буде невеликий — зараз корпорація фінансує будівництво в Борисполі Київської області бісквітної фабрики, вартість якої оцінюється в 1 млрд гривень.
Найбільший виробник свинини компанія «АПК-Інвест», що належить Борису Колеснікову, за підсумками 2017 року одержав прибуток 889 млн гривень, з яких на дивіденди планується направити всього лише 36,5 млн гривень, а 849,8 млн гривень буде вкладено в розвиток. Зокрема, «АПК-Інвест» планує збільшити поголів’я свиней з 570 тис. до 1 млн голів, а також впровадити кілька нових технологій, які широко застосовуються в Західній Європі і США, але поки не застосовуються в Україні.
Агрохолдинг «ІМК» (раніше — «Індустріальна молочна компанія») за підсумками 2016 року виплатив 1,66 млн євро дивідендів, при цьому чистий прибуток компанії склав 21,8 млн доларів. Примітно, що це було першою виплатою дивідендів компанією своїм акціонерам.
За підсумками 2016 року, підприємства Золотоніський маслоробний комбінат, Пирятинський сирзавод, Яготинський маслозавод і Баштанський сирзавод, що входять до «Молочного альянсу» вирішили направити на виплату дивідендів сумарно близько 355 млн гривень, але при цьому дивіденди було вирішено направити на розвиток бізнесу.
Обсяги дивідендів українських агрохолдингів своїм акціонерам насправді не настільки великі. Наприклад, для порівняння: компанія «Карлсберг Україна», одна з найбільших пивоварних компаній в Україні, що належить Carlsberg Group, за 2016 рік виплатила 1 млрд грн. дивідендів — весь чистий прибуток компанії. Ще одна цифра: за 2017 рік з України було репатрійовані 1,8 млрд доларів дивідендів, виплачених українськими компаніями своїм акціонерам в попередні роки.
За словами фінансового аналітика Олексія Куща, дивіденди в Україні платять здебільшого ті компанії, які якраз мають іноземних акціонерів, або ж якщо їхні папери котируються на міжнародних ринках.
«Цим компаніям потрібно виплачувати дивіденди своїм іноземним акціонерам і показувати хорошу прибутковість, щоб утримувати котирування акцій на хорошому рівні», — сказав він.
Не мають традиції платити дивіденди ті компанії, які зав’язані виключно на бенефіціарі всередині країни, або ж якщо хочуть оптимізувати оподаткування фінансових потоків. «Тут кінцеві бенефіціари виймають свої гроші не через дивіденди, а через інші схеми», — зазначив Олексій Кущ.
Крім того, відмова від виплат дивідендів дозволяє власнику бізнесу приховати, скільки ж грошей насправді приносить йому його справу: «У нас показник дивідендів може бути дуже хорошою приманкою для різних силових структур. Якщо вони побачать, що кінцевий бенефіціар вийняв зі свого бізнесу за допомогою легальних схем 10 млн доларів — значить, до нього можна прийти з перевірками і «потрусити» його».
На думку Олексія Куща, питання про те, чи буде змінюватися співвідношення між компаніями, які платять/не платять дивіденди, залежить від того, чи буде запущений ринок землі. Сьогодні агрохолдинги вже вперлися в стелю своєї інвестиційної моделі — вони залучили на зовнішніх ринках значно більше коштів, ніж теоретично дозволяє існуюча модель аграрного бізнесу, побудована на оренду землі, а не володінні нею.
«Без відкритого ринку землі залучати серйозні інвестиції в аграрний сектор дуже складно. Раніше вони залучали мільярд доларів під пачку договорів оренди землі, але я налаштований скептично щодо того, що вони надалі зможуть залучати рефінансування під ті ж пачки договорів оренди», — сказав він.
Аналітик вважає, що поки українські агрохолдинги виживають коштом реінвестування внутрішніх ресурсів, і вже намітилася тенденція, що іноземні акціонери українських агрохолдингів при першій нагоді намагаються продати свої частки місцевим бенефіціарам. «Якби не певні політичні ходулі, які підставили під наші агрохолдинги в вигляді різних державних субсидій, то деякі наші великі аграрні компанії цілком могли б уже повторити долю агрохолдингу «Мрія», — вважає експерт.
На думку економічного експерта Бориса Кушнірука, масове входження в капітал вітчизняних агрохолдингів українських акціонерів, які б змогли отримувати натомість частку від прибутку агробізнесу, поки сумнівно. «Для цього потрібна ціла сукупність факторів — більш стабільна економіка, більш численний середній клас, який може направляти надлишок коштів на купівлю акцій, і правова система, яка буде захищати міноритарних акціонерів», — сказав він. Поки ж в Україні склалася ситуація, коли банківські депозити більш привабливі, ніж вкладення в акції компаній.