Чотири протилежні думки про участь держави в сільському господарстві

iAgro продовжує аналізувати підсумки роботи другої річниці Кабінету Міністрів Володимира Гройсмана в сфері сільського господарства. Виходячи з сухого фактажу, баланс швидше позитивний. Але в інтерпретації народних депутатів враження – зі знаком «мінус», економісти покладаються на невидиму руку ринку, а фермери – не шкодують слів подяки.

Вадим Івченко, заступник голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин

Основне досягненням в агросекторі на держрівні за минулий рік це збереження високої бюджетної підтримки – як і було закріплено в Бюджетному кодексі, на рівні 1% від аграрного ВВП. В той же час ця сума є неспівставною із фінансовою підтримкою галузі, яку генерував скасований спецрежим ПДВ – понад 26 млрд грн. Різниця – в п’ять разів.

В минулому урядовому році, на жаль, не була створена система підтримки невеликим господарствам – фермерам, які обробляють до 500 гектарів або одноосібникам, які можуть бути трансформовані в сімейні ферми або кооперативи. Фактично, більшу частину дотацій взяли дві – три людини, власники агрохолдингів. Тобто спочатку забрали спеціальний режим оподаткування, а потім дали підтримку тим, хто її не потребує. Тому уважно дивимось, що буде в цьому році.

Комітет протягом року підготував чимало законопроектів – деякі з них було урядовими, однак після другого читання комітет їх напрацьовував. Фактично ми зробили продукцію тваринництва більш простежуваною, домоглись збільшення фінансування ветеринарних заходів, провели значну дерегуляцію щодо товарів які перетинають кордон, зокрема в частині фітосанітарних сертифікатів. Парламент спільно з Урядом розроблений закон про органічні продукти, завдяки якому ми зможемо чітко простежувати її виробництво, маркування, вести прозорий реєстр. Ще один плюс – минулого року Кабмін запровадив можливість фінансування сертифікації тих господарств, які отримують сертифікати як підприємства з вироблення органічної продукції.

Що не зроблено? Україна – єдина країна в світі, де 4,5 млн людей, які фактично є самозайнятими, виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, не маючи при цьому статусу товаровиробника. Вони не мають відповідної бюджетної підтримки, не беруть кредитів і не мають пенсійного стажу. Вони викинуті за межі всіх законодавчих норм. За ініціативою парламенту був прийнятий закон про сімейні ферми, який стимулює розвиток фермерських господарств. Однак він мав бути доповнений другим законом, який виводив би їх в правове поле, і зокрема і давати можливість скористатись пільгами та держпідтримкою. В підсумку, перший, дуже потрібний Україні закон, не працює без другого.

Цей Уряд працює два роки і половину цього терміну в Мінагрополітики не має міністра. В принципі нічого глобально протягом цього терміну не змінилось – що при Кутовому що без нього, окрім точкових позитивних моментів, які я назвав.

Який Кабмін найбільше зробив для аграріїв? Важко сказати, оскільки ринкова кон’юнктура і стан державних фінансів були різними. До 2010 року виділялись значні кошти на АПК – форвардні закупівлі, на підтримку тваринництва і т.д. і т.д. Спад підтримки почався з 2012 року. І з того часу, галузь лише втрачає.

Сергій Лабазюк, народний депутат, член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин

Ситуація для аграріїв не найкраща. Сума по дотаціях більша в порівнянні з минулим роком, але менша в порівнянні зі спецрежимом ПДВ. А механізм розподілу цих дотацій – як саме вони мають дійти до аграріїв, станом на сьогодні до кінця не зрозумілий. Тому є ризики, що повториться минулорічна історія, коли отримають дві – три компанії і все.

Тепер ще й маємо ситуацію з відшкодуванням ПДВ при експорті сої, який з 1 вересня вже не буде відшкодовуватись. Це теж «заслуга» Кабміну (насправді поправка до Податкового кодексу була внесена депутатом НФ Вадимом Сидорчуком і проголосована парламентом в бюджетну ніч – iAgro).

Сказати, що щось на законодавчому рівні прийняли, що невдовзі дасть свої плюси – також особливо цього не бачу.

Сказати, що ми чогось досягли на зовнішніх ринках завдяки Кабміну ні, не бачу.

Є ряд прийнятих законопроектів, ініційованих Кабінетом Міністрів, які спрямовані на спрощення процедур та зменшення бюрократії при експорті, що дасть змогу більше експортувати нашої продукції того чи іншого сільськогосподарського призначення. Так, таке дійсно є. Але не можу назвати це надто великою заслугою. Це їхня задача, обов’язок.

Багато питань в процесі вирішення, але ще не завершені. І ми ще не можемо поважити, поміряти, відчути ефект.

Звичайно, що коли немає де-юре міністра, це мінус. Тому що у виконуючого обов’язки (а в нашому випадку навіть не виконуючий обов’язки, а перший заступник) недостатньо повноважень і це безвідносно до особистих якостей людини, яка займає цю посаду. Тому вважаю, що Міністерство АПК за цей рік втратило багато чого виключно через цей статус.

Який Кабмін зробив найбільше для аграріїв позитивного? Важке питання. Точно, що це не за період після Майдану. Два з половиною Кабміна, які у нас були після Майдану, вони для АПК суттєвого нічого не зробили. Це є факт.

Олег Устенко, виконавчий директор фонду Блейзера

Я вважаю, що все, що відбувається в агропромисловому комплексі – відбувається не завдяки, а попри те, що робить влада. Найголовніше завдання, яке стоїть перед урядом – це постаратися не заважати.

Досить багато зроблено по просування наших сільськогосподарських товарів на зовнішніх ринках. Але не впевнений, що це пряма заслуга Кабміну або Мінагрополітики. Не впевнений, що поїздки, наприклад, в африканські країни – це ті поїздки, які дають нам можливість вийти на цей ринок. Наші аграрії самі в змозі вийти на будь – які ринки, на яких вони бачать свої перспективи, і на які в принципі можливо вийти.

Система дотацій, яка діє в сільському господарстві, на мою думку, в такому форматі діяти не повинна і має бути зруйнована. Якщо вже дотувати сільськогосподарські підприємства, то дотувати, виходячи з кількості землі, яка у них є, розподіляти підтримку пропорційно цього параметру.

Концентрація підтримки тільки на одному сегменті, як було зроблено в бюджеті на 2018 рік, і як робилося всю другу половину 2017 року, – неправильний підхід, який спотворює конкуренцію на ринку. І я вважаю, що саме ідеальне, що треба було зробити в плані підтримки сільського господарства, – як мінімум, не заважати, а як максимум – може взагалі ліквідувати МінАПК?

Микола Стрижак, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України

Я можу констатувати, що Уряд, нас, фермерів почув. Почув, зафіксував проблеми і погодився, в якому напрямку необхідно вирішувати ці питання.

Дуже багато зроблено, але ще більше не зроблено. Візьміть нашу концепцію розвитку фермерства. Так, вона ухвалена, реалізується, але не так швидко, як нам хочеться, і не в повному обсязі. Але процес рухається. Раніше, при Кутовому (міністр агрополітики Тарас Кутовий, який подав у відставку в травні 2017 року – iAgro), були обіцянки, але жодного виконання. Зараз пішли суттєві зрушення.

Велика проблема – аграрне рейдерство. Багато звертались в прокуратуру, в суду, міліцію, але ніде нічого не допомагало. А останні три місяці дуже багатьом фермерам Міністерство допомогло вирішити питання, причому також у рамках законодавства, по справедливості. Хоча у багатьох сільгосптоваровиробників боротьба ще не закінчилась.

Знаєте, що для мене головне, як для людини, яка була прихильником європейської моделі розвитку сільського господарства в Україні? Перестали говорити, що економіка – це головне. Нарешті визнали, що основне в селі – це селянин. І ринок, і економіка, і техніка, і технологія – все повинно крутитися навкруги селянина.

Звісно, кожен селянин не може змагатись з Бахматюком, з Косюком… Але якщо утворити багато дрібних фермерських господарств і об’єднати їх в кооперативи, все вирівняється.

Я не можу говори про все – дотації, система підтримки, все це багато критикують. Там є свої проблеми. Але якщо говори про розвиток фермерства – то цей Кабмін зробив чи не найбільше, це правда.