«Гречана криза», що вибухнула в 2011 році, яку довелося спішно гасити імпортом з Китаю, довела, що самий утилітарний товар може спровокувати проблему національного масштабу.
У 2018 році посівні площі під гречкою в Україні прогнозуються на рівні 150,9 тис. га, що на 4% більше, ніж в минулому році (145 тис. га). Станом на 15 травня 2018 вже посіяно 52,3 тис. га або 35% до прогнозу.
Чому, попри благополучні баланси, на ринку спостерігається напруга — розповідає Сергій Громовий, виконавчий директор «Міжнародної асоціації гречки».
Ринок гречки в Україні дефіцитний. Виробництво в середньому становить 150-200 тис. тонн, при рекомендованому рівні споживання — на рівні 300 тис. тонн (відповідно до нормативів, передбачених для харчування — 7 кг на людину). Якщо додати сюди експортний потенціал, а це ніяк не менше 200 тис. тонн, то в цілому планові показники по галузі виробництва гречки повинні бути 500 тис. тонн і для цього потрібно засівати 250-300 тис. га.
Цей рівень цілком посильний: у 2000 році гречка вирощувалася на площі 574 тис. га. Причина більш ніж дворазового зниження посівних площ і виробництва — скорочення рентабельності внаслідок неконтрольованої до останнього часу внутрішньої кон’юнктури. Загальні витрати на вирощування гречки становлять 8000-10000 грн/а в середньому для виробника, де орієнтовно 5000 грн — орендна плата за землю, 3000 грн — вартість насіння і 2000 грн — це вартість технологічних елементів (посів, збирання, зберігання, добрива і т.д.).
Врожайність минулого року становила 1,1 тонни з гектара. Ціна за рік впала втричі. Якщо рік тому вона була 15 тис. грн за тонну зерна, то зараз 5 тис. грн за тонну. За даними Держстату України по 2017 року обсяг імпорту зерна гречки в Україні склав 15,9 тис. тонн, з яких 12,7 тис. тонн — з Російської Федерації. Крім того, імпортовано 19,7 тис. тонн крупи гречки, з яких 17,3 тис. тонн з Казахстану. Фактично це товар російського виробництва. Шляхом реекспорту обходять постанову Кабміну №1147 від 2015 року, яким заборонено ввезення крупи гречки з РФ (зерно при цьому дозволено до ввезення).
Крім обмеження інтересів внутрішніх виробників, цей імпорт небезпечний ще й тим, що він низької якості. Перевірки імпортних казахських (а фактично — російських) партій показали, що крупа не відповідає нашому ДСТУ 4524: 2006 «ГРЕЧКА Технічні умови». Це сміття, яке навіть за механічними показниками не відповідає цьому ДСТУ. Там немає ніякої поживної цінності — вона пересушена.
Чи потрібна особлива державна підтримка виробникам гречки? Однозначно, потрібна. Ми пропонуємо внести зміни в Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачивши виділення коштів на дотації сільгоспвиробникам з розрахунку на гектар посіву гречки не менше 5000 грн/га при обов’язковому застосуванні при посіві вітчизняного насіння високих генерацій і при цьому передбачити відшкодування сортнадбавки на придбане насіння. Також потрібно для підтримки виробників гречки:
– внести зміни до постанови КМУ №1147 від 30.12.2015 року. «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» і доповнити перелік товарів такими позиціями: Зерно гречки, насіння гречки УКТЗЕТ 1008100000; Крупа гречана лущена УКТЗЕТ 1104291700; Крупа гречана січка УКТЗЕТ 1104290800.
– почати проведення антидемпінгового розслідування проти РФ і Казахстану про постачання зерна і крупи гречки.
– залучити до виробництва гречки мережу державних підприємств Національної академії аграрних наук та Мінагропроду, міністерства освіти, міністерства оборони, міністерства економіки на площі не менше 5% сівозміни.
– передбачити закупівлю гречки врожаю 2017-2018 рр. в Аграрний фонд.
Ще раз підкреслюю, що від держави вимагається заборона імпорту зерна гречки з РФ або Казахстану, і навіть з митної території Євразійського союзу в цілому. Тоді можна врятувати галузь. Якщо буде прийнято рішення про заборону постачань зерна гречки з РФ в Україну, то ціна на гречку буде 80 грн/кг. При збереженні статус-кво ціна впаде з нинішніх 12 грн/кг до 8-10 грн/кг. Який прогноз для галузі на 2018 рік? Скажу коротко — я песиміст.