Ідея про равликовий бізнес виникла під час подорожі закордоном, де я вивчав досвід місцевих фермерів. Досить швидко стало зрозуміло, що без кооперативу цю справу не варто й починати. Основна причина об’єднуватися — необхідність обмінюватися досвідом і технологіями вирощування для нашої кліматичної зони, фактично створюючи їх. Все, що напрацьовано в інших країнах, наприклад, на Кіпрі, у Франції та Іспанії, не характерно для України.
Ще один стимул — високі інвестиції, яких вимагає цей бізнес. Необхідний мінімум — 50 000 доларів. Як наслідок — в країні немає жодного виробника, який зміг би самостійно сформувати необхідну для ринку партію. Для ефективної роботи потрібні холодильники для зберігання, виробничі площі для сортування, приймання, перероблення, склади готової продукції, а також укладені довгострокові угоди з партнерами в Європі та Азії. Забезпечити все це самостійно дуже складно.
Як виглядає виробничий процес?
Перш за все, треба розуміти, що равлики діляться на тих, які вилучаються з природи, так звані виноградні равлики, і тих, яких людина вигодовує в штучно створених умовах. Другі в рази дорожче перших. Україна сьогодні експортує лише виноградні равлики. На 1,5 тис. м². можна виростити 5 т равликів.
Годують равликів здебільшого подрібненими злаковими, кукурудзою і соєю. Третина корми для равликів — це крейда. Щоб вигодувати 1 т равликів необхідно затратити тонну корму. Такий високий коефіцієнт через те, що крейда, яка є в кормах, переходить в раковину, а жива вага вважається разом з раковиною, а не окремо. Для того, щоб вигодувати 10 т равликів, необхідно 10 т кормів. Це близько 100 тис гривень з розрахунку 10 грн за кілограм корму. Корми, переважно, вітчизняні — вироблені в Україні злаки. Є імпорт складових для кормів, але він незначний, в основному, у вигляді добавок.
Цикл починається в кінці лютого, коли все репродуктори — батьківське стадо — виводять зі сплячки. Годують морквою і кормами. До кінця травня, максимум, до 10 червня, з’являються молоді равлики. Спершу вони знаходяться в теплицях, щоб пізні заморозки їх не пошкодили, потім їх переносять на поле. У вересні збирається «врожай» равликів, а батьківське стадо відправляється на зберігання в холодильник. Зберігається там воно при плюсовій температурі, і відносно низькій вологості повітря. Інші равлики йдуть на переробку, а ті, що в холодильнику, чекають лютого місяця, щоб знову дати потомство.
Равлик-репродуктор коштує від 18 до 35 євро за кг — це близько 100-120 равликів в залежності від їх розміру. Один равлик дає близько 150 ікринок, але не всі доживають до дорослого віку — бо багато бажаючих.
Хто купує равликів?
На внутрішньому ринку — інші виробники, які починають свій проект, і ресторани. Але основний канал збуту — це експорт. По-перше, в Україні немає традиції споживання цього продукту, а по-друге, низька купівельна спроможність населення, незважаючи на те, що у нас в країні незрівнянно більш доступні ціни. Наприклад, в ресторанах порція равликів — від 85 гривень. Для порівняння, у Франції така порція коштує 18 євро. І там дуже високий попит, а в Україні — мінімальний.
На експорт з України йде близько 400-500 т равликів. В середньому, вартість виноградного равлика від 1-2 євро за кг, для культивованого равлика експортна ціна починається з 2,5 євро, досягаючи 8 євро. Ціна є похідною від якісних параметрів равлика і залежить від сорту, розміру, від кон’юнктури світового ринку, від пори року, тощо. З України вирощений равлик ще не експортувався. Постачання можуть початися в цьому році.
В Україні великих равликових ферм немає. Нам треба вчитися вирощувати равликів в промислових масштабах.
Що порадити іншим фермерам, які хочуть займатися цим бізнесом?
Спочатку треба поговорити з практиком і, бажано, не з одним. Об’їхати людей, які мають досвід в цьому і поспілкуватися з тими, хто готовий ділитися інформацією об’єктивно, без маніпуляцій. І вчитися на досвіді і на невдачах інших, і в своєму бізнесі їх не повторювати.