В Україні ще немає жодної біогазової станції, яка відповідала б своїми техніко-економічним обгрунтуванням, які визначалися на стадії проектування. Жодна з них не дотягується до стандартного вироблення 8760 годин, що гарантує економічну ефективність. Максимальне досягнення — близько 7 тис. годин. 

Таку думку висловив експерт біоенергетичного ринку Юрій Епштейн, передає «Інфоіндустрія».

За його словами, деякі з станцій через помилки в розрахунках і в організації виробництва, досі не отримують прибутку, тому виплачують кредити за рахунок власних коштів, а не з доходів від станції.

«Звичайно, біогазові комплекси можуть бути різної потужності: від 75 кВт/год і вище. Однак малі вигідно будувати тільки в тих країнах, в яких для таких об’єктів діє «зелений тариф» вдвічі вище стандартного. В Україні все навпаки, чим менше потужність, тим вище собівартість об’єкта. Наприклад, вартість будівництва станції потужністю 200 кВт/год обійдеться в 10 тис. євро за один кВт. об’єкт потужністю 3 тис. кВт/год буде коштувати в 5 разів дешевше. Але якщо річний дохід від першої складе 500 євро з одного кВт в, то від другої — 2500 євро», — сказав Епштейн.

Він також пояснив, що до гною або посліду бажано додавати ще й кукурудзяний силос, який є своєрідною енергетичною бомбою. «За розрахунками експертів, з площі 3 тис. га при врожайності 45-50 т можна зібрати зелену масу, яка дасть 31,35 млн м³ газу, з яких, в свою чергу, можна генерувати 65 млн кВт/год електроенергії, 43 тис. гкал — теплової, виробити 132 тис. т органічних добрив, і отримати в результаті 2214 евро EBITDA на гектар», — додав Епштейн.