Великий аграрний бізнес в Україні за останні 5 років підріс ще більше, і в найближчій перспективі тенденція до збільшення збережеться. Це випливає з дослідження, проведеного Асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). Згідно з ним, за останні 5 років кількість агрохолдингів — компаній, які обробляють не менше 10 тис. га землі — збільшилася з 80 до 93, а частка оброблюваної ними землі зросла з 25% до 29% від загальної площі земель сільськогосподарських підприємств. Загальний земельний банк агрохолдингів зріс з 5,6 млн га у 2012 році до 5,95 млн га в 2017 році.

Великий аграрний бізнес розташувався по території України нерівномірно: найбільша кількість компаній зосереджена в Київській області (32), в Чернігівській (28) і Полтавській (26), тоді як в Чернівецькій і Луганській областях — всього по 5 великих агрокомпаній, а в Закарпатській — всього одна.

Чому великий агробізнес в Україні стає більше? Олександр Калюжний, аналітик УКАБ, зазначив, що тренд збільшення агробізнесу почався ще в першій половині 2000-х років, і тоді динаміка була куди більш вражаючою. «Зараз приріст постійний, але він досить помірний. І за останні 5 років ніяких кардинальних змін рамкових умов для цього тренда не відбулося», — сказав він.

Великий бізнес в Україні розширюється в силу більшої ефективності виробництва. По кожній з основних вирощуваних в Україні культур агрохолдинги показують найбільш високу продуктивність. «В центрі цього стоїть ефект масштабу: обробка більшої кількості землі дозволяє їм розподілити постійні витрати на більшу кількість одиниць продукції, що виробляється. Агрохолдинги при низьких середніх витратах на 1 га дають в середньому більше продукції з цього гектара (незалежно від культури) в порівнянні з домогосподарствами або іншими сільгоспвиробниками», — сказав Калюжний.

Збільшення агробізнесу — це світовий тренд, вважає викладач Київської школи економіки Олег Нів’євській: «Але у нас це відбувається трохи швидшими темпами, тому що у нас умови для цього більш сприятливі: мораторій на сільгоспземлі призводить до того, що земля — ​​дешевий ресурс , а увійти у ринок — дуже просто і дешево».

Другою причиною, яка дозволяє аграрному бізнесу збільшуватися, Нів’євський назвав пільгове оподаткування в аграрному секторі. «Компанії фактично не платять податок на прибуток, вони платять мізерний податок за спрощеною системою в четвертій групі, величина якого становить близько 10 доларів за гектар в середньому. Але це абсолютно мізерні кошти в порівнянні з тим, що вони повинні були б платити, якби вони були на загальній системі оподаткування», — сказав він.

Тарас Гагалюк, старший науковий співробітник IAMO (Інститут аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою ім. Лейбніца, Німеччина), член Експертної ради УКАБ, зазначив, що підприємства, які належать агрохолдингам, не завжди більш прибуткові, ніж їх дрібні конкуренти — вони інвестують у виробництво більше коштів, щоб отримувати більш високі врожаї. «Тим не менше, у агрохолдингів краще доступ до фінансування — банки і міжнародні фінансові організації охочіше з ними працюють, тому що ті можуть перенаправляти ресурси з одного виду бізнесу в інший і мають більше шансів повернути кредити. Агрохолдинги — це вертикально інтегровані підприємства, які можуть займатися відразу вирощуванням зернових, виробництвом кормів, тваринництвом, і за рахунок оптимізації по всьому виробничому ланцюжку вони більш платоспроможні, і менш схильні до ризиків», — сказав він.

Чи будуть агрохолдинги збільшуватися і далі? За умови збереження макроекономічної і політичної статус-кво — безсумнівно. «Без політичних і економічних потрясінь, така ж тенденція без різких стрибків продовжиться. Буде зростати частка холдингів, і будуть з’являтися нові, тому що фермерські господарства, маючи по 3,5 тис.га, об’єднавшись, вже потраплять в категорію агрохолдингів», — вважає Калюжний.

За словами Тараса Гагалюка, з часом процес розширення бізнесу зупиниться, і компанії замість покупки нових активів стануть витрачати гроші на їх поліпшення, і тоді витрати на одиницю площі зменшаться ще більше. Така ж ситуація, за його словами, спостерігається і в Східній Німеччині, де ефект масштабу є стимулом для розширення підприємств. Однак у будь-якого зростання є межа — масштабування бізнесу не може відбуватися нескінченно. «З кожним наступним кроком збільшення компанії, знижуються фіксовані витрати, але при цьому зростають витрати на управління — потрібно більше людей, і дуже складно контролювати ситуацію на окремих ланках. У якийсь момент негативні моменти починають превалювати над ефектом масштабу, і підприємству стає невигідно зростати далі», — каже Калюжний.

Чи вплине на збільшення бізнесу скасування мораторію на продаж землі? Скасування мораторію може внести свої корективи в процес зростання великих компаній. За словами Калюжного, експерти сьогодні розходяться в думці, яку стратегію обере великий бізнес після появи ринку землі: одні кажуть, що будуть спроби подальшого розширення, інші — що стратегією агрохолдингів буде не розширення, а фіксація земельного банку і підвищення інвестування в землю (в інфраструктуру , іригаційні та комунікаційні системи) з метою підвищення віддачі. А поки діє мораторій, зазначає Нів’євський, немає і кредитування під заставу землі, і це не дає значно зростати виробництвам, які вимагають довгострокових інвестицій, таким, наприклад, як садівництво та вирощування ягід. А саме вони є нішею для малих фермерів. Тому сьогодні в Україні фермер в більшості своїй вирощує ті ж культури, що і великий агрохолдинг (зернові і олійні), але тут він програє великим компаніям, у яких більш висока рентабельність за рахунок масштабів.

Чому український фермер програє агрохолдингу? У Європі фермери займають незрівнянно вищу, в порівнянні з Україною, частку в загальному виробництві аграрної продукції, і мають при цьому підтримку держави у вигляді субсидій. Але така різниця має і історичні причини. «Цей шлях Європа пройшла не за рік або два. Коли європейські фермери працювали і процвітали, наших фермерів розкуркулювали і висилали в Сибір», — зазначив він.

На думку Андрія Мартина, заступника голови правління Земельного союзу України, агрохолдингам, маючи набагато вищі операційні витрати, значно простіше конкурувати на ринку оренди землі з дрібними господарствами і фермерами, а значить, їх земельні банки будуть невблаганно зростати. «Однак, це буде мати досить неприємні наслідки — місцеве сільське населення поступово стане «непотрібним», оскільки робочих місць для нього вже практично немає. З одного боку, це об’єктивна тенденція, проте, завдяки агрохолдингам традиційне українське село «вмирає» набагато швидше, ніж раніше. Очевидно, що в найближчі десятиліття «агрохолдингізація» сільського господарства призведе до «зникнення» з карти України до третини нинішніх сіл — коли люди похилого віку відійдуть, а молодь, для якої вже не буде роботи, втече за кращим життям в міста», — спрогнозував він.

Однак великий аграрний бізнес в Україні зіграв і значну позитивну роль — більшість агрохолдингів — майже повністю експортоорієнтовані компанії і забезпечують надходження левової частки валютного виторгу в загальному експорті аграрної продукції. «А коли ми втратили промисловість на сході України в результаті військових дій, утримати гривню допомогла саме ця категорія виробників», — нагадав Калюжний.