Для захисту інтересів великих зернотрейдерів в Україні існує кілька впливових асоціацій. Найбільш на слуху Українська зернова асоціація (УЗА) або Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ). Такі об’єднання захищають в першу чергу великий бізнес, який щорічно експортує мільйони тонн зерна з України. Що стосується інших трейдерів, малих і середніх, які працюють з позиціями нішевих зернових, що відправляються контейнерними партіями, то вони, по суті, кожен сам за себе.

Деякі з них увійшли в профільні асоціації, в такі як, наприклад, Спільнота виробників і споживачів бобових України, але такі об’єднання створені здебільшого для популяризації вирощування в Україні певних культур і вони не є профільними об’єднаннями торговців. Серед їх членів — виробники зернових, насіннєві господарства, постачальники ЗЗР та інші гравці аграрного сектора.

Останні 4 роки чітко простежується тенденція, коли на початку зернового сезону на ринок приходять нові гравці, «зелені псевдо-трейдери», які впевнені, що раз зерно — це експортний товар №1 в Україні, то тут дуже багато грошей і їх легко заробити. Однак більшість з них на ринку не затримується — пропрацювавши всього один сезон, якщо їм взагалі вдалося протриматися до його завершення, до кінця вони з цього бізнесу просто вилітають, залишаючи за собою шлейф несприятливих відгуків про надійність торгових компаній з України. І такий шлейф з кожним роком стає все більш вагомим і стійким.

Ці «гастролери» вносять на ринок хаос — вони не знають навіть азів торгівлі зерном, не кажучи вже про слідування традиціям, що склалися і дотриманні дійсних правил. Вся їх бізнес-логіка — знайти партію зерна, додати «свої пару доларів» і «втюхати». У гонитві за швидким, хоча і невеликим прибутком, укладаються контракти, які в підсумку виходять збитковими і виконання яких не завжди проходить етично. Але при цьому вони знижують загальну маржинальність ринку і трейдерів, які працюють вже багато років. В результаті сьогодні ринок нішевих культур, який завжди був високо маржинальним, впав до рівня прибутковості традиційних культур.

Сьогодні трейдер, відправляючи на експорт контейнерну партію бобових, заробляє на одній тонні стільки ж, скільки великий трейдер, що відправляє суднову партію. Хоча, за логікою ринку, так бути не повинно. І вже сьогодні складається ситуація, коли компанії, які займаються зерновим трейдингом десятиліттями, починають відмовлятися від роботи з нішевими культурами, де немає прибутку і де панує повний хаос.

Більш того, там, де панує хаос, завжди з’являються ті, хто на цьому хоче поживитися, трейдери-«кидали», і з кожним роком їх стає більше. Вони прагнуть отримати передоплати за контрактами, які свідомо ними не будуть виконані. Здійснюють поставки товару не в тій якості і не в тій кількості, або взагалі постачають своїм покупцям порожні контейнери, маючи при цьому всі відповідні документи, що товар був ними таки відвантажено. Залишаючись безкарними, вони кожен сезон можуть змінювати назви своїх компаній і знаходити нові жертви своїх шахрайських досліджень.

Що ж ми маємо в результаті засилля на ринку «псевдотрейдерів» і «кидал»? Надійний трейдер, який при укладанні контракту на поставки українського зерна хоче отримати передоплату, отримує відповідь: «Ми вже стільки чули про ваших українських продавців, що передоплати більше не буде. Ви відправте, а ми заплатимо після отримання». І у відповідь на це і сказати нічого. З іншого боку — за кордоном, в тій же Індії, Арабських країнах або Африці — наших трейдерів також іноді жорстко «кидають». І ми отримуємо цейтнот: український продавець не хоче ризикувати вантажем і відправляти його без передоплати, а покупець за кордоном не хоче давати передоплату, тому що багато чув про безліч випадків шахрайства в Україні на зерновому ринку. Така взаємна недовіра тільки шкодить бізнесу. Потрібно знайти можливість вичистити непорядних продавців з українського ринку, зробити торгове співтовариство цивілізованим, відповідним європейським цінностям, де іноземний покупець був би впевнений в надійності свого українського партнера.

Сьогодні в Україні вхід на ринок зернового трейдингу відкритий для будь-якого, навіть того, у кого в кишені немає ні гроша. З боку закону немає вимог щодо адекватного мінімального рівня статутного капіталу до нових компаній, що реєструються і контролю над тим, як і ким вони створюються. Держава ніяк не регулює це питання, хоча могла б.

Однак, з іншого боку, чи варто пускати державу в регулювання ринку трейдингу? Тому проблема захисту сфери дрібного і середнього зернового трейдингу знаходиться в руках самих трейдерів. Серед них уже ходять розмови про створення профільної асоціації, але потрібно від розмов переходити до справи. А сама асоціація, після того, як вона буде створена, тільки за рахунок формування «чорних» і «білих» списків компаній зможе чітко вказати, хто є хто на ринку, та істотно почистити його від недобросовісних псевдо-гравців. Метою створення такого об’єднання має стати захист інтересів надійного дрібного і середнього трейдера, інформування та допомога йому в повсякденній діяльності та, як результат, підвищення авторитету українського бізнесу в світовому торговельному співтоваристві.