Агросектор є одним з лідерів в сфері злиття і поглинання. Про це заявив керівник Антимонопольного комітету України Юрій Терентьєв на круглому столі «Стан конкуренції на сільськогосподарських ринках».

За даними АМКУ, за п’ять місяців цього року в антимонопольне відомство від компаній надійшло всього 252 заяви, що стосуються злиттів і поглинань. При цьому 59 з цього числа заяв — від компаній з аграрного сектора. Таке ж співвідношення було і в минулому році: з 530 подібних заяв 157 були подані аграрними компаніями. Терентьєв зазначив, що більшість концентрацій на агроринку стосуються збільшення або оптимізації земельного банку тієї чи іншої групи компаній. «Фактично покупка агроактивів має на меті не покупку цілісних майнових комплексів, пов’язаних з агровиробництвом, а, як правило, покупку прав на земельні паї», — сказав він.

Згідно з даними АМКУ, в 2017 році третина всіх заяв про концентрацію в антимонопольне відомство подали Юрій Кормишкін (гендиректор «Південна аграрно-експортна компанія») і Ростислав Данильченко (засновник і голова наглядової ради цієї компанії), друге місце ділять група «Кернел» і група «Епіцентр-К» — по 21% від всіх заяв, 7% від усіх заяв на концентрацію було подано групою Віталія Хомутинніка і стільки ж — від компанії «Волиньзернопродукт».

Попри те, що серед основних учасників угод фігурують суцільно агрохолдинги, яскраво виражений тренд минулого і нинішнього років — активна участь в процесах концентрації компаній середнього рівня, з земельним банком 20-30 тис. га. При цьому компанії здійснюють оптимізацію свого земельного банку в розрізі областей або укрупнення земельного банку навколо переробних потужностей.

«Учасники створюють вертикально-інтегровані структури, ми також бачимо прояв інтересу з боку інституційних інвесторів. Наприклад, в цьому році інвестиційна компанія Dragon Capital придбала групу UPG, що займається виробництвом індичатини», — зазначив голова Антимонопольного комітету України. Переважно інвестиції надходять за рахунок реінвестування прибутку компаній.

За словами Терентьєва, істотна частина транзакцій з придбання активів відбувається з активами банкрутів. У розрізі спеціалізації, дві третини угод по концентрації відбувається серед компаній, які зайняті вирощуванням зернових, зернобобових, олійних і технічних культур, на другому місці — операції по концентрації у сфері приймання, зберігання і первинної обробки зерна, потім йде виробництво насіння, вирощування великої рогатої худоби та виробництво молочної продукції.

АМКУ також повідомив, що в цьому році отримав 2 заяви про злиття та поглинання компаній, які працюють на ринку кормів, хоча в минулому році таких угод не було. Зараз на цьому ринку, в дефініції АМКУ, середній рівень концентрації: МХП займає частку в 25%, Ukrlandfarming — 6%, «Українське зерно» — 6%, Овостар — 5%, Агромарс — 3%.

Виходячи із трендів аграрних M&A, можна зробити висновок, що українські агрохолдинги рухаються в бік оптимізації витрат, впровадження нових технологій, здійснюють перехід до виробництва продукції з більш високою доданою вартістю. «Ми також бачимо спроби українського агросектору рухатися в напрямку більш прозорої і зрозумілої системи корпоративних відносин», — сказав Терентьєв.

Леонід Козаченко, народний депутат, співголова міжфракційного депутатського об’єднання захисту економічної конкуренції, зазначив, що інтерес до агросектору закономірний і буде високим в довгостроковій перспективі.

«Сьогодні наймогутніша зброя в світі — це продовольство. Ми можемо втричі збільшити валове виробництво аграрної продукції. У світі немає країн, які могли б це зробити», — сказав він.

У той же час, на думку Козаченка, перед українськими аграріями стоять ризики монополізму, головний з яких — можливий монополізм на ринку землі. «Якщо не вжити необхідних заходів на законодавчому рівні, ми можемо створити монополію на ринку землі», — сказав він.

Крім того, вже зараз аграріям доводиться працювати в оточенні монопольних структур, що створює складності для бізнесу. Зокрема, аграрний сектор дуже залежить від банківського фінансування, а в банківському секторі частка держави перевищує 70%. Також монопольним є положення державних «Укрзалізниці» і морських портів, які займаються перевезеннями і відправкою на експорт української аграрної продукції. «У розвинених країнах світу немає таких божевільних монополій», — зазначив Козаченко, додавши, що через них агросектор несе великі втрати в прибутку і втрачає свою конкурентоспроможність.