Минулого тижня віце-міністр сільського господарства Казахстану Рустем Курманов був призначений головою холдингу КазАгро. Де-факто роботодавця Курманов не перемінив — власником компанії є держава. У Росії аграрні міністри також, як правило, залишаються в політичній обоймі. В історії незалежної України було 15 аграрних міністрів, з урахуванням де-юре нинішнього голови Мінагро Тараса Кутового.
iAgro проаналізував — як склалася їхня доля після каденції?
Олександр Ткаченко
Каденція: серпень 1991 — лютий 1992
На момент здобуття незалежності Україною Олександру Ткаченко було 52 роки, а за плечима у нього була блискуча кар’єра в органах влади УРСР. Після відходу з головного аграрного поста він займався громадською діяльністю (очолював асоціацію «Земля і люди»), був народним депутатом 2,3,4,5 скликань від КПУ. Двічі виконував роль технічного кандидата в президенти — зняв свою кандидатуру на користь Леоніда Кравчука (1991), а потім Петра Симоненка (1999). Зараз веде закритий спосіб життя.
Юрій Карасик
Каденція: січень 1992 — серпень 1995
липень 1997 — серпень 1998
Один з двох міністрів АПК в історії України, хто займав цей пост двічі, з перервою на депутатство. Після відставки зайнявся аграрним бізнесом, який успішно продав у другій половині 2000-х рр іноземним інвесторам. Зараз фермерським господарством Карасика керують його сини.
Павло Гайдуцький
Каденція: серпень 1995 — червень 1996
Один з найвідоміших учених і економістів України, саме в цьому статусі він був притягнутий на роботу в Адміністрацію Леоніда Кучми. Після закінчення політичної кар’єри присвятив себе науці. За неофіційною інформацією — продовжує консультувати перших осіб держави.
Анатолій Хорішко
Каденція: липень 1996 — лютий 1997
Анатолій Хорішко залишається держчиновником, але вже куди на більш скромній посаді. Після відставки він був радником голови Дніпропетровської ОДА, а зараз працює в системі Держпродспоживслужби в області.
Борис Супіханов
Каденція: квітень 1998 — липень 1999
Після відставки Борис Супіханов присвятив себе бізнесу. Володіє рекреаційними об’єктами на Західній Україні, в тому числі готелем у Трускавці.
Михайло Гладій
Каденція: липень 1999 — січень 2000
Для Михайла Гладія пост голови МінАП не був вершиною, а лише серединою політичної кар’єри. Після відставки він встиг побувати віце-прем’єр-міністром, головою Львівської ОДА, і багаторазово — народним депутатом. Зараз займається наукою, академік.
Іван Кириленко
Каденція: січень 2000 року — квітень 2002
Після відставки з поста міністра пішов на підвищення і ще три роки обіймав посаду віце-прем’єра з питань АПК. Народний депутат кількох скликань, входить в партію «Батьківщина» і вважається одним з найбільш близьких до її лідера людей.
Сергій Рижук
Каденція: квітень 2002 — січень 2004
З поста міністра пересів у крісло губернатора Житомирської області. Цей пост він займав двічі: в 2004-2005 рр і 2010-2014 рр. Зайнятий науковою діяльністю, бере активну участь в заходах НААН.
Віктор Слаута
Каденція: січень 2004 — грудень 2004
Після відставки з поста міністра був народним депутатом, двічі віце-прем’єром і, попри свій поважний вік, залишається активним учасником політичного життя. Віктор Слаута — функціонер Аграрної партії України, біля витоків створення якої він стояв ще 15 років тому.
Олександр Барановський
Каденція: лютий 2005 — серпень 2006
Після відставки і заходу Соціалістичної партії, членом якої він був, веде приватний спосіб життя. Володіє декількома об’єктами в Житомирі, в тому числі готелем.
Юрій Мельник
Каденція: серпень 2006 — березень 2010
Через два місяці після відставки обійняв посаду першого заступника голови правління найбільшого птахівничого холдингу України — МХП, лобізм інтересів якого йому ставили весь період каденції. Проте Юрій Мельник — один з найбільш шанованих і тепло згадуваних аграріями міністрів АПК.
Микола Присяжнюк
Каденція: березень 2010 — лютий 2014
Поїхав з країни після Революції гідності.Оголошено в розшук.
Ігор Швайка
Каденція: лютий 2014 — грудень 2014
Після закінчення короткої, і затьмареною кількома скандалами каденції міністра АПК, Ігор Швайка зайнятий близькополітичною і науковою кар’єрою: він активний член ВО «Свобода», а вільний час присвячує написанню дисертації.
Олексій Павленко
Каденція: грудень 2014 — квітень 2016
Зайнятий переважно громадською роботою. Входить до наглядової ради НУБіП, ректор програми «Аграрно-індустріальний розвиток» Українського інституту майбутнього Амеліна-Ліски, голова Україно-Нідерландського ділової ради.
Тарас Кутовий
Каденція: квітень 2016 — н.д.
Формально Тарас Кутовий залишається міністром, але де-факто він не був в Мінагрополітики понад рік. Кутовий написав заяву після року каденції, яке досі не проголосовано депутатами. З тих пір поперемінно знаходиться у відпустці, то на лікарняному. Декларував намір присвятити себе залученню інвестицій в країну, однак про його успіхи на цьому поприщі, принаймні, офіційно нічого не відомо.