Логотип «Московської шоколадної мануфактури» нагадує логотип «Львівської майстерні шоколаду». На це звернув увагу Андрій Худо, співзасновник холдингу !Fest, в структуру якого входить український бренд.
На своїй сторінці в Facebook Андрій написав, що у них «зКРИМзділі» логотип і пообіцяв «боротися за правду». Представники російської фабрики опублікували роз’яснення і підкреслили, що те, що сталося залишиться на совісті їх аутсорс-дизайнера. «Ми теж винесемо з цього урок про те, як і з якими людьми нам співпрацювати», — написали кондитери, додавши, що вони прийняли рішення найближчим часом внести зміни в свій логотип.
Незабаром лого дійсно видозмінилося — з нижньої його частини зникли стилізовані «потьоки» шоколаду. Однак історія встигла згенерувати чималий медійний резонанс і диспути про те, наскільки великі шанси у львів’ян відстояти свої права в суді.
Подібні непорозуміння між виробниками, що перетікають в судові розгляди, — досить розповсюджене явище в світовій практиці. За словами Марії Ортинської, патентного повіреного патентно-юридичної компанії IPStyle, торгові марки мають територіальний характер. А це означає, що власник ТМ має можливість подати позов і захистити свої права на тій території, в якій ця торгова марка зареєстрована. У контексті даного конкретного кейса Марія Ортинська зазначає, що якщо українська компанія не зареєструвала свою торгову марку на території Росії, то заборонити її використання «Московської шоколадною фабрикою» можна в декількох випадках. Наприклад, якщо «Московська шоколадна фабрика» використовує спірне позначення на території України. Оскільки в Україні ця ТМ зареєстрована з зазначеним лого, то можна захистити на неї права.
Також можна домагатися заборони, якщо російська компанія використовує спірне позначення в інших країнах, в тому числі тих, де зареєстрована ТМ. А вона зареєстрована в Азербайджані, Болгарії, Швейцарії, ФРН, Іспанії, Фінляндії, Франції, Великобританії, Грузії, Хорватії, Ірані, Італії, Японії, Казахстані, Литві, Латвії, Естонії, Туреччини, Китаї і США. Якщо ж «Московська шоколадна фабрика» використовує торгову марку тільки в Росії, то для захисту своїх прав «Львівській майстерні шоколаду» необхідна саме реєстрація ТМ в РФ.
«Також, оскільки в даному випадку є не повне копіювання, а переробка зображення, то львівській компанії необхідно буде довести, що торгові марки схожі до ступеня змішування. Іншими словами, що споживачі можуть переплутати продукцію з цими ТМ», — сказала вона.
До слова, Андрій Худо в своєму повідомленні підкреслив, що має намір домагатися справедливості не на території РФ. Чи вдасться йому відстояти свої права в суді, а тим більше вимагати компенсацію — питання спірне, вважає Сергій Бедричук, власник і креативний директор рекламного агентства «Аспірин Адвертайзінг». За його словами, виникає цілий ряд сумнівів щодо перспективності судового позову до російського виробника солодощів.
«Навіть якщо виграти суд, то компенсація навряд чи покриє витрати. Адже мова йде про міжнародний суд, витрати на нього будуть великі. І навіть якщо суд закінчиться на користь українського позивача, то є ще апеляція, касація. А стягнути потім кошти з російської компанії, яка не має активів за кордоном, — практично неможливо», — сказав він в коментарі iAgro.
Частина аудиторії в своїх коментарях схиляється до думки, що «Львівську майстерню …» в цій історії не варто однозначно називати постраждалою стороною — компанія отримала вагомий іміджевий бонус, підвищивши свою впізнаваність.
«Як все було насправді? Російський виробник замовив логотип у рекламного агентства невисокого рівня, або навіть у дизайнера-фрілансера. Підрядник, виходячи з, припускаю, скромного бюджету, вирішив не перевантажувати себе і просто «здер» кілька варіантів логотипу з уже існуючих.Така практика широко поширена і в Росії, і в Україні. Замовник навіть не був в курсі, що його логознак схожий на щось, що вже існує», — зазначає Сергій Бедричук, підкреслюючи, що в даному випадку українська компанія отримала чудову нагоду нагадати про своє існування.
Разом з тим, судові тяжби, так чи інакше, вносять зайву турбулентність у репутацію будь-якої структури, вважає маркетинг-директор однієї з українських компаній, що побажав залишитися неназваним. За його словами, якщо компанія вкладає гроші в просування свого бренду, то зміни, пов’язані з судовими справами, призводять до того, що інвестовані в просування кошти втрачають сенс. Говорячи про те, який досвід з подій можуть отримати львівські кондитери та інші виробники, співрозмовник iAgro акцентує на грамотному юридичному супроводі.
«Розробка будь-яких продуктів повинна починатися з реєстрації інтелектуальної власності на торговельну марку продукту. При цьому йде пошук за Укрпатентом, за словесним вираженням і візуальним відображенням торгової марки та її лого. Після цього йде пошук по всьому тексту, який передбачає виділення фінансових коштів, і тільки потім — реєстрація», — говорить він, підкреслюючи що маркетологи в питанні використання торгових марок впритул взаємодіють з юристами компанії, які інформують про певні рамки роботи за рішеннями суду та виробництву продукції, або припинення даного процесу.
iAgro згадав ще кілька кейсів, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності на логотипи і торгові марки в аграрному секторі та харчопромі.
«Київський торт» з’явився у 1965 році на кондитерській фабриці імені Карла Маркса випадково — так свідчить легенда про нього. Кондитери просто забули поставити в холодильник збиті яєчні білки, призначені для випічки бісквіта. Білки застигли, але викидати продукти не стали. Їх покрили масляним кремом, посипали пудрою і прикрасили.
Офіційно на Київській кондфабриці ім. Карла Маркса «Київський торт» як винахід запатентували в 1973 році. З того часу оформлення упаковки торта змінилося: замість пішохідного моста через Дніпро на круглій коробці з’явилися листя каштанів. Саме за них і бореться «Київхліб» з «Рошен».
14 червня 2018 ПАТ «Київхліб» подало до суду позов проти кондитерської корпорації ROSHEN і київської кондитерської фабрики ROSHEN з проханням визнати за собою право на зображення на «Київському торті» верхньої етикетки у формі кола, яка «містить композицію з графічних елементів у вигляді листя каштана зі стиглими плодами». ПАТ «Київхліб» також бореться з ними за право володіти написом «Київський торт», виконаним старослов’янським або подібним шрифтом, буквами червоного або білого кольору на білому тлі або стрічці червоного кольору. Як аргумент на свою користь «Київхліб» заявляє, що його підприємства виготовляють торт «Київський» ще з 1967 року. Засідання суду по цій справі було проведено 5 липня 2018 року. Його результати поки не відомі. Судові баталії за право використання назви «Київський торт» корпорація ROSHEN веде не тільки з ПАТ «Київхліб», а й з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Белларія» і ТОВ «Київський БКК».
Виробник шоколаду та інших кондитерських виробів «Ферреро С.П.А» (Ferrero S.P.A., Італія) належить родині італійського промисловця Мікеле Ферреро. Продуктова лінійка представлена в Україні торговими марками Kinder, Raffaello, Ferrero, Nutella, Tic Тас.
Компанія захищає своє право на використання торгової марки по всьому світу. У травні 2011 року «Ферреро С.П.А.» подала до Господарського суду м.Києва заяву з вимогою про припинення дії свідоцтва України на торговельну марку «Кіндер ТОП», яка зареєстрована для товара «морозиво та інші товари, пов’язані з ним», і належить компанії «Санта Бремор».
Підставою для звернення до суду було те, що ТМ «Кіндер ТОП» співзвучна з уже зареєстрованими торговими марками «Кіндер» і Kinder, що належать «Ферреро», не використовується «Санта Бремор» для виробництва морозива.
Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», якщо власник торгової марки не використовує її протягом трьох років і третя особа зможе це довести, дія свідоцтва на таку торговельну марку може бути припинено в судовому порядку. Доводячи свою правоту, «Ферреро С.П.А.» надала суду докази невикористання «Санта Бремор» торгової марки «Кіндер ТОП» в Україні. У їх числі — довідка, видана ДП «Український науково-дослідний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» про те, що в Реєстрі УкрСЕПРО сертифікати відповідності на морозиво під назвою або ТМ «Кіндер ТОП» не зареєстровані (за українським законодавством, суміші на основі сухого молока підлягають обов’язковій сертифікації).
Також «Ферреро» довела тривале використання свого знака Kinder за рахунок поширення шоколадних кондитерських і інших продуктів серії «Kinder» (Surprise, Joy, Chocolate, Chocolate Maxi, Chocolate зі злаками, Délice, Bueno, Milk-Slice, Maxi King, Pingui) на території України. Судовий розгляд тривав сім місяців. За результатами розгляду справи Господарський суд Києва 17 листопада 2011 року виніс рішення на користь «Ферреро С.П.А.» про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку «Кіндер ТОП», виданого «Санта Бремор».
«Бакарді енд Компані Лімітед» (Bacardi & Company Limited, Багамські острови) є виробником спиртних напоїв, належить до групи компаній Bacardi і має право використовувати ТМ «MARTINI» в Україні з червня 1994 (свідоцтво видано для напоїв, які збуджують апетит, алкогольних напоїв та сиропів безалкогольних напоїв), а в світі ця торгова марка діє вже майже 60 років.
Компанія звернулася до суду для захисту її інтелектуальної власності в зв’язку з тим, що її законні права як власника ТМ «MARTINI» порушувалися українським ТОВ «Балта» — виробником столової питної води, солодких безалкогольних напоїв, а також квасу натурального бродіння. ТОВ «Балта», володіючи ТМ «Криниця», отримало також право власності на ТМ «МАРТІНІКА» в червні 2006 року для виробництва безалкогольних напоїв і надання послуг з реклами та зберігання товарів. «Бакарді енд Компані Лімітед» подала в листопаді 2009 року до Господарського суду м.Києва позов з проханням визнати повністю недійсним свідоцтво України на торговельну марку «МАРТІНІКА» на підставі її подібності з торговою маркою «MARTINI».
В процесі розгляду справи експертизою було встановлено, що ТМ «МАРТІНІКА» зареєстрована для товарів і послуг, однорідних тим товарам, для яких зареєстрована ТМ «MARTINI»; і вони схожі настільки, що їх можна переплутати. Суд, оцінивши експертний висновок, став на бік ТОВ «Балта». На думку суду, торгова марка «МАРТІНІКА» може використовуватися для інших товарів і послуг, крім безалкогольних напоїв, зокрема — щодо реклами і зберігання товарів. Судді підтримали позицію «Бакарді енд Компані Лімітед», щодо можливості переплутати ТМ «MARTINI» і ТМ «МАРТІНІКА».
За результатами розгляду справи 11 січня 2011 року Вищим господарським судом України було прийнято рішення визнати свідоцтво України на торговельну марку «МАРТІНІКА» недійсним тільки в частині маркування безалкогольних напоїв. В результаті позов «Бакарді енд Компані Лімітед» до ТОВ «Балта» був задоволений частково. Перша компанія захистила свою інтелектуальну власність на ТМ «MARTINI» в частині, що стосується використання її при виробництві безалкогольних напоїв, а друга — зберегла свою торгову марку «МАРТІНІКА» в частині інших продуктів і послуг.
Український виробник алкогольної продукції ТОВ «Винконцерн» випускає, крім коньяків, вина під ТМ «Класик вин» («Шепіт монаха», «Ведмежа кров», «Кадарка степу», «Тамянка степу», «Монастирська хата»). У 1999 році компанія вже мала виняткове право на використання товарного знака «Ведмежа кров» для вин власного виробництва, виготовлених за класичною болгарською технологією.
У той же час ЗАТ «Фріззант» — винзавод, що працює під торговою маркою «Музичі» — випускало продукцію під тією ж назвою, але маркіруючи її російською мовою товарним знаком «Ведмежа кров». Причиною виникнення спору між компаніями стало неправомірне використання словесного знака для товарів і послуг. Справа в судах розглядалася майже п’ять років починаючи з 1999 року. Згідно з висновком експертизи об’єктів інтелектуальної власності від серпня 2003 року, проведеної НДІ інтелектуальної власності, позначення «Ведмежа кров» і «Ведмежа кров» схожі між собою в ступеня змішування.
Судові інстанції у справі прийшли до висновку, що ЗАТ «Фріззант» не підтвердило права на використання позначення «Ведмежа кров», а тому йому заборонено використовувати це позначення у своїй діяльності. Сторони дійшли до Верховного суду України, який рішенням від 11 жовтня 2004 року відмовив у задоволенні рішення Вищого господарського суду від 15 червня 2004 року про перегляд справ починаючи з першої інстанції і залишив в силі прийняті раніше судові рішення: право на ТМ «Ведмежа кров» зберігається виключно за ТОВ «Винконцерн».
Торгова марка «Хлібодар» була зареєстрована в 2001 році компанією «Агросервіс 2000», яка виробляла під нею хлібобулочну продукцію на декількох заводах в Запоріжжі. У 2005 році компанія отримала право проводити під цією маркою і алкогольну продукцію, а в 2008-му передала ТОВ «Лікеро-горілчаний завод« Тетерів» право на ТМ «Хлібодар» для виробництва алкогольних напоїв на умовах ліцензійної угоди, залишивши при цьому за собою всі права на випуск хлібобулочних виробів під зазначеним брендом.
І тут керівництво групи компаній «Баядера», що виробляють алкогольну продукцію під ТМ «Хлібний Дар», «Цельсій», «Козацька рада», «Коблево» заметушилося, побачивши схожість торгових марок і спробу конкурентів вивести на ринок співзвучний бренд в низькому ціновому діапазоні. Низка судових розглядів стартувала в грудні 2008 року і тривала майже 2,5 роки. Перше рішення суду про заборону «Агросервіс 2000» використовувати знаки для товарів і послуг «Хлібодар» та «Хлебодар» з’явилося 9 грудня 2008 року — мотивоване тим, що вони практично ідентичні за звучанням з продукції, що випускається ПП «Баядера» горілкою «Хлібний дар».
Після нього була зроблена відповідна атака. Компанія «Мега-Шоу», яку пов’язували з міжнародним алкогольним холдингом Global Spirits, власником ТМ «Хортиця», 22 грудня 2008 року одержала постанову Харківського госпсуду на заборону виробництва, продажу і рекламування ТМ «Хлібний Дар», з посиланням на більш ранню реєстрацію ТМ «Хлібодар».
На підставі даного рішення суду напередодні новорічних свят склади дистриб’юторів «Баядера» були заблоковані. Одночасно в торгові точки звернулися представники запорізької компанії «Агросервіс 2000», що зажадали зняти з прилавків горілку «Хлібний Дар». Напруга тривала тиждень. Щоб припинити тиск на компанію, представники ПП «Баядера» звернулися до Господарського суду Харківської області, надавши свої документи і вказавши, що опоненти «Баядера» «забули» вказати, що ТМ «Хлібодар» в 2001 році була зареєстрована фірмою «Агросервіс 2000» тільки в класі хлібобулочних виробів. І вже 29 грудня 2008 року Господарський суд скасував своє ж рішення.
Надалі від імені ПП «Баядера» в липні 2009 року в Солом’янський суд Києва надійшла заява про визнання передачі прав від «Агросервіс 2000» до ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» на торгову марку «Хлібодар» недійсним. У липні 2011 року судовий процес закінчився рішенням на користь ПП «Баядера» про заборону «Агросервіс 2000» використовувати знаки для товарів і послуг «Хлібодар» та «Хлебодар».