Аграрії України вже готуються до осінньої посівної – 2018, поступово контрактуючи добрива для забезпечення своїх полів поживними речовинами. На весняні польові роботи цьогоріч їм знадобилося близько 1 млн т в діючій речовині – про це свідчать дані моніторингу Центру  охорони родючості ґрунтів. Заявка під осінні роботи лише почала формуватися. Неприємним сюрпризом для сільгоспвиробників у цьому сезоні стало значне подорожчання добрив на тлі відсутності багатьох позицій на складах. Причини такої ситуації iAgro пояснив директор Інформаційного агентства «Інфоіндустрія» Дмитро Гордійчук. І розповів, яким буде ринок добрив України до кінця поточного року і які фактори на нього впливатимуть.

Санкції відносно Російської Федерації, які були введені адміністрацією президента України, дуже серйозно вдарили по імпортерах російської продукції. Ми все розуміємо, але не можемо повністю відмовитись від окремих видів добрив, які завозяться звідти. Це, в першу чергу, фосфорні добрива.

Щоб якимось чином замінити російський продукт, нам необхідно розробити можливості для імпорту з інших джерел, причому швидко, і цей імпорт має бути масовим. Ми повинні приймати по два кораблі на 20-25 тис. т щомісячно – і це лише фосфорних добрив, яких Україна мала споживати приблизно 500 тис. т на рік.

У 2017 році Україна споживала 125 кг діючої речовини мінеральних добрив у розрахунку на 1 га посіву. Це величезна цифра, однак не остаточна. Щоб нормально забезпечити поля поживними речовинами, ми мали б вносити 300-400 кг діючої речовини мінеральних добрив на гектар.

Зараз в Україні величезна нестача власної нітроамофоски. Взагалі з РФ ми ввозили 69% усіх видів добрив, 21% продукції надходило з Білорусі. Білорусь може збільшити цю частку до 35%, займаючи нішу, яку мали російські імпортери.  Решту має бути компенсовано іншими виробниками,  такими як Туніс, Марокко, Єгипет. Ці країни мають фосфорну сировину, і нам потрібно зробити все, щоб товарна продукція звідти заходила дуже швидко. Для цього, можливо, треба зробити спрощену реєстрацію цих добрив. Питання термінове і воно потребує швидкого вирішення.

Світова кон’юнктура зараз склалася такими чином, що наявне значне подорожчання всіх добрив азотної групи. Наприклад, аміачна селітра за два тижні зросла в ціні на 20%, а український аграрій ще цього не побачив. Але він скоро це відчує. І ще маємо значне подорожчання карбаміду на світовому ринку. Український карбамід ще продається за старими цінами, але дорожчатиме цього літа і восени. Тенденція збережеться до весни наступного року.

Також значно подорожчали і фосфорні добрива. Наприклад,  за місяць на світовому ринку ціна зросла більш ніж на 15%. Проблема величезна: підняття цін на світовому ринку і дефіцит ресурсу добрив. Це може призвести до того, що ми отримаємо добрива на 50% дорожчі, ніж під час минулої посівної.  Тому можна очікувати і подорожчання агропродукції в Україні.

Вітчизняні виробники на даний час не здатні задовольнити попит на добрива в Україні в повному обсязі. Якщо по азотних добривах задоволення попиту ще якось можливе, то по фосфорних – ні.

Але треба значити, що в Україні запрацювали два заводи – «Сумихімпром» і «Дніпровський завод мінеральних добрив». Цьому посприяло здорожчання їхньої продукції після обмежень щодо російського імпорту. Коли ціна амофосу перевищила 15 тис. грн/т, стало вигідно виробляти продукцію з будь-яких фосфоритів, навіть з марокканських.

Ці два заводи здатні забезпечити лише приблизно третину українського споживання фосфорних добрив.  Чому так? По-перше, сировина імпортна. Її раніше завозили із Сирії, де зараз війна, отже тепер її купують у Тунісі та Єгипті. Але сировини не вистачає. В Марокко купити фосфорити важко, вони там найдорожчі. Зараз марокканці на 28% збільшили ціну на фосфорну кислоту – це та ціна, яка визначається раз на рік у рамочному контракті формульною прив’язкою. Але якщо фосфорна кислота здорожчала на 28%, то добрива з неї зростуть у ціні на 35-40%.

Доречно було б іще більше завантажити виробництво і «Сумихімпрому», і «Дніпровського заводу міндобрив», але де взяти потрібну кількість сировини? Вони можуть бути забезпечені хіба що калієм. Так, Білорусь збільшила для України квоту по калію – до 15 тис. т. з 8 тис. т. І все одно це дуже мало. Україна за кращих часів споживала понад  200 тис. т калію на рік.

По імпорту маємо негативну динаміку. Причин декілька. Введено санкції на російські транспортні компанії, які постачали добрива. Крім того, в Україні не вистачає локомотивів, вагонів, наявна величезна проблема з напіввагонами, які якраз і постачали добрива. З РФ зараз можна завезти переважно насипні добрива, але їх треба десь фасувати, а це потребує часу.

Що стосується попиту – Південь і Схід України став активніше контрактувати придбання добрив, усі інші регіони України купують слабо. Є неочікуване падіння по споживанню у Західній Україні.  Бачимо низьку активність і зниження темпів продажу на півночі України: контрактація йде, але дуже повільно. І агрохолдинги не квапляться з купівлею.

Аграрії розраховували, що ціна не буде такою високою, адже бачили величезні залишки добрив на складах. І вони були впевнені, що зможуть придбати ці залишки за весняними цінами, але ціна підвищилася. Плюс учасники аграрного ринку чекали, що запрацює внутрішнє виробництво. Але дива не сталося: ресурс внутрішнього виробництва було дуже швидко розподілено.

Загалом по галузі можна виокремити три основні проблеми. Перша – незабезпеченість  сировиною власного виробництва. Це питання має вирішуватися на державному рівні. Друга – відсутність можливості приймати великі кораблі й швидко їх розвантажувати та фасувати міндобрива прямо в портах. Треба навчитися приймати ці вантажі, знайти вагони в потрібній кількості. І третя – необхідні  вливання в трейдерів, тому що вони не мають оборотних коштів для того, щоб викуповувати такі великі обсяги подукції.

До речі, одне з питань, яке часто доводиться чути, – про можливість монополізації компанією Osthem ринку дистрибуції добрив в Україні. Але говорити про це ще зарано – все покаже весна 2019 року. На цю осінь ще немає такої монополізації. Звісно, багато складів добрив опинилося під одним дахом, але вони зараз не забезпечені товарами.  Якщо ж вони будуть повністю забезпечені всіма видами добрив, тоді інша справа. Це вже буде дистрибутивна монополізація.

Враховуючи такі тренди, українським аграріям варто подумати про завчасну закупівлю ресурсу добрив на перспективу вже зараз.