Власник одного з найбільших агрохолдингів України — «Астарта» — Віктор Іванчик дав інтерв’ю виданню «НВ Бізнес». У ньому найуспішніший цукровий магнат країни (30-е місце в сотні найбагатших людей України зі статком 125 млн доларів згідно з рейтингом журналу «Новое Время») озвучив свою позицію щодо ринку землі, оцінив стан ринку цукру, описав специфіку взаємин з владою і конкурентного поля в країні.
Про «філософію» цукрового ринку
Ринок волатильний, як і багато інших. Зараз ми проходимо період низьких цін: у світі перевиробництво цукру. Ті структури, які в цей період не втратили бажання займатися його виробництвом і розуміють цю філософську складову, — продовжують інвестувати і залишаються успішними у довгостроковій перспективі.
Про ринок землі
Сьогодні він [ринок землі] існує — тіньовий: люди купують один у одного корпоративні права на компанії, які користуються землею. Чому б цей діючий сектор економіки вже зараз не зробити публічним і прозорим? Таким чином ми можемо значно підвищити ціну землі.
Про бізнес-клімат у країні
Суспільство і бізнес перестали боятися тих тіньових структур, які дуже серйозно нам заважали. Але я не виключаю, що сьогодні вони відроджуються. Щоб з ними спільно боротися, потрібно говорити про це публічно.
Про «маски-шоу»
Державні податкові інспекції або контролюючі органи організовують «маски-шоу», абсолютно не розібравшись. Їх мета — налякати, створити умови для того, щоб бізнесмен вирішив для себе: я краще піду заплачу, домовлюся, щоб мене залишили в спокої.
Але ж контролюючі органи могли б спокійно прийти і сказати: ми бачимо, що у тебе тут щось незрозуміле, поясни. Якщо бізнесмен не може пояснити, нехай йдуть до суду і там розбираються, хто правий.
Про можливості «домовитися»
[Після обшуків в «Астарті»] до мене дзвонили із пропозицією допомогти вирішити питання, представляючись «юридичними компаніями». А я підозрюю, що це якраз такий спосіб заробітку: вас прикривають, вам обмежують діяльність (причому як раз в період відкриття сезону цукроваріння), закривають рахунки. І змушують якомога швидше йти і домовлятися через «юркомпанії».
Про податкову звітність
Буквально днями я підписав лист на ім’я в. о. міністра фінансів, щоб наша компанія та інші публічні компанії України (їх досить багато) змогли проходити моніторинг податкових інспекцій як консолідовані групи. У нас десятки юридичних осіб на більшій частині території України. І кожна з цих юросіб перевіряється податковими окремо.
Наша пропозиція: ми консолідуємо фінансову звітність, її підтверджують авторитетні аудиторські компанії.
Про дивіденди
Ви можете подивитися офіційні звіти «Астарти»: за 12 років публічної історії, з моменту IPO на Варшавській фондовій біржі, компанія не виплачувала дивідендів своїм акціонерам. Тобто всі зароблені кошти реінвестувати в виробничі активи і об’єкти інфраструктури.
Про будівництво офісного центру Astarta
Побудований він не на кошти агрокомпанії, а за особисті гроші акціонерів. Я маю на увазі себе і свого бізнес-партнера Валерія Короткова: ми вклали в нього фінанси, які отримали від продажу частини своїх акцій «Астарти» на публічному ринку, на біржі.
Про бізнес родичів
Що стосується мережі закладів Salateira, то це проект мого прийомного сина Олександра Савілова, який розвиває його за кошти акціонерів і кредитні ресурси.
Про акції «Астарти»
Власником пакету акцій став, в тому числі, канадський інвестиційний фонд Fairfax. І це абсолютно відкрита інформація, ви можете подивитися, скільки ми отримали, за якою ціною продали ці акції. Я продав 4% акцій «Астарти», у мене залишилося 36%.
Про протекціонізм
Очевидно, що український агроринок не дефіцитний, а профіцитний, тому ми потребуємо освоєння нових ринків. Ніхто не чекає нашої продукції.Країни — світові виробники борються за те, щоб заповнити вільні ніші своїми товарами. Це такий здоровий протекціонізм, який, як ми бачимо, процвітає на найвищих рівнях.
Президент США — це сьогодні найбільш показовий приклад: він все робить для того, щоб американці розвивали власні індустрії.
Про майбутнє агросектору
Наше завдання — зробити так, щоб ланцюжок доданої вартості був якомога довше. Тобто змінити сировинний характер нашого агросектору: продавати на зовнішній ринок не зерно, не цукор, а кінцевий продукт на полиці.