В Україні паралельно з прибиранням пізніх зернових набирає обертів осіння посівна під урожай 2019 року. Станом на 10 вересня, польовими роботами вже охоплено вже понад дві третини областей.

За даними Мінагрополітики, озимими зерновими — пшеницею, житом і ячменем — засіяно 237 тис. га, що становить майже 3% запланованих площ. Озимий ріпак посіяний на площі 785 тис. га, або 88% від прогнозу (888 тис. га). Всього ж площа під озимими культурами складе 7,2 млн га — цей показник залишається константою вже більше 10 років.

iAgro виділив основні чинники, які визначать хід осінньої посівної.

Погода

До початку посівної українські аграрії отримали подарунок — якщо ще тиждень тому вони скаржилися на посуху і навіть думали відкласти початок польових робіт, то минулі дощі докорінно змінили ситуацію. За словами начальника відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяни Адаменко, недавні дощі, що пройшли по всій території України, хоча вони були нерівномірними, але в цей період року стали бонусом від природи. «Тому що зазвичай в такий час ми перебуваємо в найжорстокішій посусі. І циклон, який знаходився над Чорним морем, промочив практично всю територію України за винятком західних районів, але там і так було непогано. Причому дощі — шикарні: і в центрі країни, і в Київській області, і на сході, і там, де їх давним-давно не було. Тобто, ми маємо на сьогодні прекрасні умови, щоб вчасно провести сівбу озимих культур. Ще день-два будуть невеликі опади, потім за день-два все просохне, і, будь ласка — сійте», — сказала вона.

Добрива

Ситуація із забезпеченням добривами під осінню посівну різниться в залежності від господарства. За словами комерційного директора компанії Grossdorf Сергія Рубана, якщо аграрії встигли закупитися на нижній межі цін, то вони цим підстрахували себе від подорожчання. Якщо ж аграрій вирішив закуповувати добрива зараз або докуповує відсутні, то він зіткнувся зі зростанням цін, викликаним як глобальним подорожчанням цієї продукції, так і девальвацією гривні. «З червня на світовому ринку відбувається зростання ціни, в першу чергу — по азотній групі, яка підштовхнула ціни на всі інші добрива. Дуже було схоже, що це гра спекулянтів, але так триває вже два місяці. Тому навіть при завезенні добрив імпортерами, вони істотно подорожчали — на 50-70 доларів, іноді більше», — уточнив він.

Експерт зазначив, що ситуація із забезпеченням ринку аміачною селітрою і карбамідом — некритична. «Нічого хорошого, але і трагедії я особливої ​​не бачу», — сказав Сергій Рубан.

Водночас на ринку азотних добрив відбулися зміни серед основних постачальників — як повідомляв iAgro, через введені у травні цього року санкції проти російських виробників, їх стали тіснити виробники з Білорусі. Йдеться про карбамід, КАС і сульфат амонію, які сусідня країна виробляє в достатніх обсягах. Однак Білорусь не поставляє в Україну аміачну селітру, частка якої в азотній групі становить стільки ж, скільки всі інші азотні добрива разом узяті. Тому білоруські виробники зможуть стати базовими постачальниками, але не зможуть забезпечити українським аграріям всю лінійку азотних добрив.

Курс гривні

Залежність українського аграрного сектора від імпортних матеріальних ресурсів досить неоднорідна. Наприклад, що стосується дизельного палива, то в Україні виробляється лише близько 12% від загального обсягу споживання. А щодо добрив — за підсумками 2017 року частка імпорту (в поживних речовинах) на українському ринку оцінювалася Союзом хіміків України приблизно в 2/3 від загального обсягу споживання. Найнижча залежність від імпорту ресурсів для осінньої посівної — в насінні: більшість великих аграрних холдингів для виробництва насіння пшениці та ячменю будують власні насіннєві заводи.

Проте, курс гривні впливає на вартість польових робіт. Починаючи з середини літа національна валюта почала девальвувати: якщо на 17 липня за долар потрібно віддати 26,20 грн, то на 1 серпня — вже 26,86 грн, а на 11 вересня — 28,20 грн.

Як пояснив iAgro директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев, ціни на паливо на кордоні України (в валюті. — ред.) — зараз більш-менш стабільні. Крім цього, якщо раніше посівна і збиральна істотно підвищували попит на паливо, то зараз цей вплив практично зведено нанівець, і дефіциту не існує. «Тому все зводиться до курсу: кожна зайва гривня в курсі долара (при інших рівних умовах) — це приблизно 70 копійок додатково до ціни бензину, або 50-60 копійок — до ціни дизпалива», — пояснив він.

Але аграрії все ж вважають за краще купувати ресурси про запас, знаючи, що логістичні проблеми і цінові коливання можуть залишити їх і без добрив, та без палива.

Цінова кон’юнктура на зібраний урожай

Зібрані аграріями ранні зернові часто служать джерелом фінансування осінньої посівної кампанії. Поки ситуація на світовому ринку сприятлива — через неврожаї в Європі глобальні ціни ростуть і підтягують за собою ціну українського зерна. Зокрема, за даними «АПК-Інформ», фуражний ячмінь при продажу на умовах FOB з кінця червня подорожчав з 188 дол./т до 237 дол./т за станом на початок вересня, ціни на продовольчу пшеницю за цей же період зросли з 198 до 217 доларів за тонну, а на фуражну пшеницю — з 187 до 197 дол./т. Через таку багатообіцяючою тенденції багато зерновики притримують свої врожаї — в надії згодом заробити більше.

Однак, як розповів керівник фермерського господарства «Чайка-2» Олександр Чубук, у ряді господарств пшениця виявилася низьколіквідною, оскільки постраждала від дощів на етапі збору, а трейдери поки вибирають найбільш якісні партії. Пощастило тим аграріям, які зібрали ріпак і використовували цей ресурс для фінансування посівної. «У кого був ріпак — вони його продали і отримали гроші. А у кого була пшениця, і тим більше проблемна (через дощі), вона важко продається, і у цих аграріїв фінансове забезпечення посівної буде гірше», — зазначив він.

Банківське кредитування

Високі процентні ставки за банківськими кредитами залишаються однією з основних проблем для аграріїв, особливо — невеликих фермерських господарств. За словами Павла Коваля, якщо фермер не зможе продати ранні зернові і на виручені гроші провести осінню посівну, то єдиний вихід для нього — йти в банк. «Він же урожай прибирає, продає, а озимі культури — сіє. Якщо в цьому ланцюжку відбувається розрив ліквідності, то потрібно звертатися за кредитами. А кредити на сьогодні — дорогі, і не всім їх дають», — нарікає він.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак вважає, що за останній час банківське кредитування не стало доступніше. «У всьому світі аграрії пишуть бізнес-план, з ним йдуть в банк і отримують кредит. У нас же бізнес-план не має ніякого значення. А доступ до фінансування — дуже складний, тому й розвиток фермерства ускладнено», — сказав він.