Соя для сільського господарства України — одна з найбільш перспективних культур. Будучи одночасно продуктом харчування, джерелом органічних добрив і валютних надходжень в країну, вона має великий потенціал з точки зору створення нових робочих місць в сегменті переробки і, відповідно, доданої вартості. Але Україна поки що застрягла на сировинному етапі соєвого виробництва — експортує її, в основному, в необробленому вигляді.

Баталії навколо «соєвих правок» внесли чимале сум’яття в плани всіх учасників соєвого ринку країни. Але досягнутий в результаті компроміс, який висловився в прийнятті та підписанні президентом Петром Порошенко законопроекту №7403-д, з одного боку врахував інтереси безпосередніх виробників, а з іншого — прискорив переробників у нарощуванні потужностей.

За оцінками Міністерства сільського господарства США (USDA), в 2018/2019 маркетинговому році очікується зростання експорту сої з України: на світовий ринок надійде 2,95 млн т бобів, що на 9,3% більше, ніж роком раніше. Експорт соєвого шроту імовірно збільшиться на 6,7%, до 400 тис. т, а ось поставки соєвого масла — скоротяться на 8,8%, до 155 тис. т. Аналітики USDA підтверджують, що в Україні потужностей для переробки сої ще недостатньо.

Оксана Просоленко, регіональний директор Асоціації «Дунайська соя», розповіла iAgro про потенціал переробки цієї культури в Україні та перспективи завоювання нашими виробниками світового ринку.

Ми живемо в парадигмі того, що соняшник — це основна олійна культура. По факту це не так. У найближчі роки основний прорив станеться на ринку сої.

Соя — досить новий продукт для України, і посівні площі під нею поки відносно невеликі. Зараз вони складають близько 1,7 млн ​​га, на піку досягаючи трохи більше 2 млн га. Але виходячи з того, що ринок соняшникової олії близький до насичення, і з огляду на високу маржинальність сої, цей показник буде збільшуватися.

Ми очікуємо, що в найближчі п’ять років посівні площі під цією культурою можуть досягти 4 млн га. Що стосується врожайності, то незалежно від погодних умов на наших якісних ґрунтах ми спокійно можемо отримувати 2,5-2,7 т з га.

Потенціал України в збільшенні обсягів виробництва сої ми оцінюємо в мінімум 8 млн т проти нинішніх чотирьох. При цьому в країні вже є досить хороша база для переробки, і вона буде збільшуватися. Бар’єр виходу на ринок невисокий. Незважаючи на присутність глобальних компаній, потенціал галузі дозволяє ще закріпитися в ній.

Зараз ми переробляємо всередині близько 1 млн тонн сої. За експертною оцінкою, потенціал переробки — близько 4 млн т, і цей стрибок ми зможемо побачити в перебігу декількох років.

В Україні поки немає жодного реалізованого проекту з рафінації соєвої і рапсової олій. Рапсову олію ми виробляємо для технічних потреб, в основному на європейські країни, і закриваємо частину китайського попиту. Українська соєва олія дуже цінується в Китаї, хоча там досить високі вимоги щодо якості.

Оголошено багато різних проектів з переробки сої. Наприклад, компанія «АТК» запускає в Хмельницькій обл. великий олійноекстракційний завод, який спеціалізується саме на соєвих продуктах. Є ряд проектів від лідерів олійного ринку, що знаходяться в стадії декларування.

Україна вже зараз — великий переробник сої, у нас висока експертиза. Збільшення обсягів внутрішньої переробки виллється у збільшення експорту перероблених продуктів. В основному це будуть соєві олії і шрот.

Об’єктивно при збільшенні виробництва олійної до 8 млн тонн все одно залишиться значний експортний потенціал. У цьому сенсі зміна експортного режиму в частині компенсації ПДВ виключно безпосереднім виробникам мало що змінила, і ми оцінюємо цю новацію як потенціал для підвищення якості виробленої продукції, що дозволить більш ефективно конкурувати на ринку.

Соя, на відміну від соняшнику — глобальний продукт. Він безпосередньо зав’язаний на глобальні тренди, на біржові котирування і все, що з ними пов’язано. З іншого боку, це і глобальна конкуренція.

На цьому ринку України змагається з Латинською Америкою і США, маючи при цьому важливу перевагу перед ними: поруч з нами знаходиться один з найбільших споживачів протеїнів в світі — Євросоюз. З іншого боку, ЄС — це ринок з попитом на продукт без ГМО, а у нас на полях до половини сої — генно модифікована.

Зараз, на жаль, ми цікаві як сировинна зона, виробники напівфабрикату. Щоб змінити це, потрібно покращувати свої технології, підвищувати якість кінцевого продукту і конкурувати безпосередньо на споживчих ринках.

Соєвий шрот затребуваний, але вийти з ним на новий ринок дуже складно. Європейські тваринницькі компанії, які знаходяться поруч, вже працюють з певними постачальниками, і вводити нових досить важко. Тому для того, щоб завоювати цей ринок, необхідний час.

Але ключове питання — це ГМО, з яким потрібно розібратися ще на полях. Від цього багато що залежить. Ми втрачаємо ринки, на яких давно могли б успішно торгувати.

Європа хоче не просто високий протеїн, до якого звикла. Європейцям потрібно стабільну якість. Вони хочуть контролю по всьому ланцюжку, розуміння, хто виростив цей продукт і хто його переробив. Нам потрібно залагодити питання з якістю готової продукції — і європейський ринок буде нашим ключовим партнером.