1 січня 2019 року закінчується термін дії мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Однак, ніхто не може дати гарантії, що до цього терміну буде вжито всіх необхідних для запуску земельного ринку законів, і ринок почне працювати. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко розповів iAgro, скільки коштів можна було б залучити в українську економіку, грамотно розпорядившись лише частиною державної сільгоспземлі.

Рішення про запровадження ринку землі ми повинні були прийняти вже давно, з таким рішенням, на жаль, ми спізнилися років на 10. Сьогодні дискутуються різні варіанти земельної реформи, і при будь-яких її варіант не буде ідеальним рішенням, його все одно по дорозі доведеться коригувати. Але якщо ми і далі будемо затягувати з відкриттям ринку, ми понесемо великі втрати, і ми їх вже несемо. Тому важливо йти в такому форматі: якщо більшість підтримала земельну реформу, то потрібно рухатися далі.

Зараз міжнародні партнери тиснуть на нас, і часто доводиться вести такий діалог:

Вони: Відкривайте ринок землі.

Ми: Але ми ж не готові!

Вони: Ви довго готуєтеся!

Ми: Тому що у нашого фермера немає грошей на покупку землі.

Вони: Гроші є, і ті, у кого вони є — прийдуть і куплять.

Ми входимо в дуже складний період нашої історії, ми довго перебуваємо в кризі, і чим більше будемо баритися, тим більше будемо створювати таких ризикованих, неприйнятних для нас ситуацій, в результаті яких ми можемо втратити контроль над нашим головним активом. Адже Україна володіє 27% світових запасів чорнозему. Це подарунок від Бога.

Ця земля, якщо правильно нею розпорядитися, може дати поштовх розвитку не тільки фермерства, а й аграрного сектора в цілому. І навіть — не пов’язаних з аграрною сферою галузей.

Наприклад, можна створити український державний іпотечний банк, який буде забезпечувати покупку землі і надавати довгострокове фінансування для проектів в АПК. Контрольний пакет акцій цього банку має належати державі, а у співзасновники можна взяти один з ТОП-10 іноземних іпотечних банків. Менеджерів для банку краще залучити з-за кордону, оскільки у них є одна важлива риса — вони ніколи не допустять корупції і якихось «схем» використання грошей, тому що дуже дорожать своєю репутацією.

Сьогодні у державній власності знаходиться близько 11 млн га сільгоспземлі, і при цьому 4 млн га — це землі, якими розпоряджаються державні органи та установи, але по цій землі немає ніякої інформації: хто її обробляє, що там вирощується, які податки з цього сплачуються. Ці 4 млн га і можна було б передати у статутний капітал держбанку, і використовувати їх в якості застави для отримання фінансових ресурсів. Ресурси можна отримати з різних джерел, в тому числі — від іноземних пенсійних фондів, міжнародних інвестиційних фондів, які вкладають гроші по всьому світу в надійні активи під низькі відсотки.

Півтора роки тому, коли я спілкувався з керівником такої іноземної установи, він готовий був розміщувати гроші за ставкою LIBOR, тоді це було 1,2% річних, зараз — 1%. Вартість землі стає дедалі більше, і вартість української землі буде зростати також, тому іноземні фонди не побояться дати кредити під таку заставу: якщо ми за 1 млрд доларів дамо в заставу 1 млн га землі, то через 10 років ця земля буде коштувати вже 3 млрд доларів.

За рахунок залучених коштів можна кредитувати українські комерційні банки, які, в свою чергу, будуть видавати фермерам кредити для покупки паїв у тих, хто не хоче їх обробляти. Куплена фермером земля буде заставою по кредиту, і якщо з якихось причин фермер не поверне кредит, банк вилучить землю, продасть її і поверне гроші державному іпотечному банку. Тому державна земля, яка буде передана в іпотечну установу, ніколи не буде вилучена — гроші будуть повернуті.Звичайно, замість землі можна було б передати в заставу під кредити нафтопроводи або навіть нашу газотранспортну систему, але цей актив постійно дешевшає: якщо сьогодні ГТС коштує 18 млрд доларів, то через кілька років вона буде коштувати 15 млрд, а потім — і всі 10 млрд.

Якщо передати у статутний капітал іпотечного банку 4 млн га землі, то це дозволить під цю заставу залучити 5 млрд доларів. І, крім того, іноземний іпотечний банк в якості свого внеску в наш державний банк може вкласти ще 5 млрд доларів. Разом — 10 млрд доларів, які можна буде направити на розвиток української економіки. Це величезні гроші, вони навіть навряд чи зможуть бути повністю використані в сільському господарстві для фінансування угод з купівлі землі, частина грошей можна буде вкладати і в створення переробних потужностей в сільському господарстві.

Мало того, частину грошей можна було б направити і в інші галузі, наприклад, в літакобудування. Адже ми сьогодні втрачаємо унікальну можливість створити виробництво літаків, тому що немає фінансування — для таких проектів треба залучати гроші на 5-10 років.