Образ фермерів-землеробів нерідко використовується політиками у своїй агітаційній продукції. Навіщо це їм — зрозуміло: образ близького по духу амбасадора може забезпечити лояльність і інших представників фермерського класу. А чим керується сам сільгоспвиробник, несподівано став промо-зіркою?
Так, на Facebook-сторінці лідера ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко з’явився агітаційний ролик, в якому знявся фермер з Чернігівської області. Хто він такий?
Іван Якуб, віце-президент АФЗУ, голова Чернігівської АФЗ, розповів iAgro про те, чому вирішив поділитися зі світом своїми політичними уподобаннями.
Я громадський діяч в Асоціації фермерів і приватних землевласників України. На громадських засадах є віце-президентом асоціації. Як і кожна людина, яка може чимось допомогти в реалізації засад розвитку агарного комплексу України, реалізовую таку можливість. Ми боремося проти рейдерства, за те, щоб був податок на 1 га, і щоб кредити для будь-якого бізнесу, не тільки для аграрного, видавалися під малі відсотки. Де звучать ці питання, я згоден зніматися і працювати – з різними людьми для наближення реалізації цих рішень. Тому і знявся в ролику Юлії Тимошенко. Наскільки важко було зніматись? А що там важкого, якщо ти як фермер-професіонал показуєш свою діяльність: обмір землі, роботу на комбайні чи ще якусь буденну справу. В ролику наведена моя біографія і вона правдива. Я зараз досяг таких результатів, коли в мене 95% земельного банку – земля пайщиків. І вони стоять за мене.
Але після виходу в світ цього ролика у моєму господарстві була спроба рейдерства. Я, як віце-президент, був у Києві на засіданні АФЗУ. І в цей час до мене приїжджали «тітушки», але люди сказали: «У нас є Якуб, і нам ніхто більше не потрібен». За це дякую людям і Богу.
Щодо моїх політичних уподобань, то я член партії «Батьківщина» і в інших партіях не був. Але фермером я став раніше, ніж членом партії. У мене була і є можливість донести до Юлії Тимошенко потреби аграрної політики. І це не тільки зараз, це і п’ять, і сім років тому. Будучи прем’єр-міністром України, Юлія Володимирівна допомагала агарному комплексу, і особливо в питаннях кількості, якості і доступності фінансових програм. Вони були найбільші, тому що була виділена державна допомога і на голову тварин, і на гектар посівів, і за несприятливі кліматичні умови.
Наприклад, допомога надавалася на гектар посівів для закупівлі добрив. Ось я виробничник. Виробничник купляє 100 кг аміачної селітри. Вносить ці добрива і отримує додатковий врожай. Додатковий врожай – це додаткові робочі місця, тому що треба зібрати його і підготувати до переробки. А потім йде переробка – і, відповідно, формується додана вартість. Тоді допомога від держави дає результат.
У мене 95% усього зембанку – не державна земля. Це про що каже? Що я своїм службовим становищем як члена партії, як депутата областної ради не користувався. Наприклад, обрали від «Батьківщини» в обласну раду 20 депутатів, а на кінець каденції їх залишилося лише три, у тому числі і я. Головне – все робити правильно, з Богом і з вірою.
Я багато років свого життя віддав українському селу. І витрачаю свої сили, щоб йому допомагати. Я такий є і мене не зміниш.