У поточному сезоні врожай волоських горіхів в Україні зросте до 132 тис. тонн, або на 22% в порівнянні з минулим роком, прогнозує Міністерство сільського господарства США (USDA). Згідно з розрахунками відомства, збільшиться і експорт цього продукту — на 15% до торішнього рівня, до 90 тис. тонн. Президент компанії «Горіх Причорномор’я» Павло Тулба розповів iAgro про підводні камені бізнесу, чому рано радіти приросту площ горіхових садів, і що може скоротити терміни окупності інвестицій, вкладених в горіховий сад.
Нещодавно у ЗМІ пройшла новина про те, що в Україні в цьому році урожай волоського горіха буде вище на 20% від торішнього, а експорт горіха виросте на 15%, до 90 тис. тонн. Раніше неодноразово доводилося читати, що площі горіхових садів в Україні ростуть, і скоро ми станемо одним з найбільших постачальників цього продукту на світовий ринок. Новини, звичайно, оптимістичні, проте в дійсності в українському горіховому бізнесі на сьогодні не все так добре. Тому є сенс вказати на основні проблеми, з якими стикається горіховий бізнес. Дізнатися про них заздалегідь буде корисно і тим, хто тільки замислюється про вкладення грошей в нього.
Почнемо по порядку. Практично весь горіх, який буде зібраний цього року — це горіх від населення, що виріс на присадибних ділянках і в посадках. Якість його невисока, якщо не сказати відверто погана, і, відповідно, ціна на такий горіх дуже низька.
А промислові сади, посаджені в останні роки в Україні, ще не вступили в період плодоношення, і тому ніяких промислових партій однорідного сортового горіха, який великий виробник збере у власних садах і відправить на експорт, просто не буде. Однак навіть коли такі сади почнуть плодоносити, це не гарантує їх власникам гарний прибуток.
Що ж необхідно для того, щоб в Україні вирощувався промисловий горіх, і інвестори на цьому заробили? По-перше, сади повинні бути сертифіковані. Це потрібно для того, щоб можна було відстежити всі препарати, які застосовувалися на різних етапах вегетації і життя саду. Так можна буде визначити рівень безпеки отриманого продукту, що критично важливо, коли ви продаєте горіх на експорт — покупець хоче бути впевнений, що купує «чистий» і безпечний продукт.
А це означає, що в процесі вирощування саду використовувати можна тільки сертифіковані і зареєстровані в Україні препарати. Але щоб легалізувати їх в Україні, компанія-виробник повинна оплатити проведення дослідження про вплив кожного препарату на горіх. Однак в нашій країні немає жодного фахівця, рівень компетенції якого (разом з наявністю у нього необхідного обладнання) дозволив би таке дослідження провести. Крім того, площі промислових садів в Україні настільки малі, що сертифікувати і реєструвати препарати їх виробникові стає просто нерентабельно. Дослідження тільки одного препарату коштує близько 18 тис. євро, а таких препаратів при вирощуванні саду застосовується з десяток.
Другий аспект проблеми українських садів — саджанці. При сертифікації саду європейський або міжнародний орган сертифікації перевіряє у компанії, яка продала вам саджанці, наявність ліцензії — чи має ця компанія право продавати дані сорти, і чи не порушені при цьому права власника авторських прав на сорт горіха, який ви вирощуєте.
Ці дві складові — критично важливі для сертифікації горіхового саду, без них ви не зможете пройти весь процес. А значить, що ціна на ваш продукт буде невисокою, і ваші інвестиції в бізнес не відіб’ються ніколи.
Горіховий сад — це довгостроковий і дорогий проект. Якщо все робити правильно, використовувати легальні саджанці, проходити сертифікацію, встановлювати крапельний полив і т.д., витрати на 1 га саду складуть не менше 10 тис. доларів, і до отримання першого хорошого врожаю потрібно чекати 10 років.
В таких умовах, щоб запустити горіховий бізнес, потрібні або дешеві кредити (яких в Україні просто немає), або ж потрібно вкладатися в розрахунку на те, що ви вийдете на ринок з сертифікованим горіхом високої якості, який можна продавати за високою ціною. Саме через тривалий терміни окупності проекту ми вирішили займатися не чисто вирощуванням волоського горіха, а «розбавляти» сади фундуком, шипшиною і навіть трюфелем. Додаткові культури підвищують прибуток з 1 га і скорочують терміни повернення вкладених інвестицій.
Якщо ж не сертифікувати виробництво горіха, то займатися цим не має сенсу взагалі, і сад можна просто викорчувати. Тому що покупець вимагає горіх сертифікований, з усіма складовими: чим його обробляли, коли, і в яких кількостях. І якщо ми не можемо цього показати, то ціна кінцевого продукту — півкопійки.
Ще один важливий аспект горіхового бізнесу — перш ніж його починати, потрібно знати свого покупця. Сьогодні на світовому ринку не бракує горіха — навпаки, спостерігається перевиробництво. Якщо раніше основним покупцем був Китай, то тепер він став вирощувати власний горіх і відмовився від імпорту. У цьому році Китай збере врожай понад 1 млн тонн, в Каліфорнії урожай буде майже 1 млн тонн. І в останні роки через зростання пропозиції ціна падає. Якщо в минулому році український горіх продавався по 1 долару за 1 кг, то в цьому році ціна буде в три-чотири рази нижче.
Тому перш ніж вкладати тисячі доларів в сади, потрібно знати, кому ви продасте вирощений в майбутньому горіх. Якщо ми не знаємо чітко свого покупця і не працюємо на забезпечення його інтересів, то не має значення, скільки тисяч гектарів горіха ми висадили — ми в такому випадку займаємося дурницями, а не вирощуванням садів.