У Римі вчора стартувала XXVI сесія Комітету із сільського господарства Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), яка триватиме до 5 жовтня. Її результати багато в чому визначать політику організації на найближчі два роки.
Генеральний директор ФАО Жозе Граціану да Сілва у вступному слові зазначив, що поточну практику ведення сільського господарства у всьому світі не можна назвати розумною — вона стає однією з причин збезлісення, дефіциту водних ресурсів, виснаження грунтів і високого рівня викидів парникових газів. «Сьогодні важливо виробляти продукти харчування таким чином, щоб зберегти навколишнє середовище і біорізноманіття, — сказав да Сілва. — Ми повинні впроваджувати стійкі методи, які б забезпечували населення здорової і поживною їжею, надавали екосистемні послуги та підвищували стійкість до зміни клімату».
іAgro вивчив основні документи, представлені до розгляду учасникам засідання, і виділив 10 основних напрямків, за якими має розвиватися глобальний сільгоспринок.
Сталий розвиток до 2030 року
Після прийняття у вересні 2015 року Порядку денного в галузі розвитку на період до 2030 року країни поступово переглядають свою національну політику. У 2016 році Комітет із сільського господарства прийняв п’ять принципів Єдиної концепції сталого виробництва продовольства і ведення сільського господарства. Їх головна мета — реформувати агропродовольчі системи комплексно, але з урахуванням існуючих проблем в кожній окремо взятій країні. Результативність агросектора в досягненні сталого розвитку оцінюється по 40 «маяках», список яких затвердила ФАО. Надалі організація має намір надавати країнам як політичну, так і економічну підтримку для розвитку партнерства, інвестиційної активності у впровадженні інновацій на місцях. Пріоритет буде відданий дрібним фермерам.
Привабливість сільських районів для молоді
У всьому світі сільське населення старіє, а молодим людям у багатьох країнах з низьким і середнім рівнями доходів складно знайти своє місце в глобальній економіці. Рівень безробіття серед молоді в середньому в три рази вище, ніж серед дорослого населення, а в країнах Південної Азії, Південно-Східної Азії і арабських державах — перевершує в 4-5 разів. На людей у віці від 15 до 24 років у середньому по світу припадає лише 15% працевлаштованих і 35% безробітних. Проте, молоді люди, які проживають в сільських районах, усе частіше відмовляються працювати в сільському господарстві, оскільки робота в аграрному секторі сприймається як небезпечне низькооплачуване заняття без перспектив кар’єрного росту. Тому одна з головних задач — грамотно інтегрувати сільську молодь у світовий ринок праці, з урахуванням активної міграції населення між країнами. А викорінення злиднів і забезпечення економічного і соціального рівноправ’я — одна з трьох глобальних цілей, що стоять перед ФАО.
Розвиток стійких продовольчих систем
Продовольчі системи включають весь спектр суб’єктів і їх видів діяльності, які беруть участь у виробництві, агрегуванні, переробці, розподілі, споживанні та утилізації продовольчих товарів. Таку систему можна вважати стійкою, якщо вона забезпечує продовольчу безпеку та харчування, не піддаючи ризику економічну, соціальну та екологічну бази, необхідні для цих же цілей майбутнім поколінням.
Збереження біорізноманіття
Збереження та раціональне використання біорізноманіття вкрай важливі для сталого розвитку людства. У тому числі — і в питаннях продовольчої безпеки, зміни клімату, боротьби з деградацією грунтів і підтримки здоров’я людини і планети в цілому. Від біорізноманіття та тих функцій, які воно забезпечує, залежать всі сектори сільського господарства, в тому числі рослинництво і тваринництво, лісове господарство, рибальство і аквакультура.Значна частина незаможного населення світу прямо залежить від збереження різних видів флори і фауни, оскільки втрата біорізноманіття насамперед позначається на їх засобах для існування. Відповідно, біорізноманіття безпосередньо впливає на викорінення бідності у всіх її проявах.
Програма «Системи сільськогосподарської спадщини світового значення» (ГІАХС)
З 2002 року ФАО реалізує ініціативу ГІАХС, яка з 2015 року була перетворена в аналогічну програму. З покоління в покоління люди, які займалися сільським господарством, фермери, тваринники, рибалки і жителі лісових районів, створювали і формували сільськогосподарські системи і ландшафти, грунтуючись на різних природних умовах і використовуючи адаптовані до місцевих умов методи управління. Результатом стали системи, що володіють умовами не тільки для стійкого до зовнішніх впливів виробництва продуктів, але і для збереження традиційних знань корінних народів в галузі управління ресурсами.
Станом на вересень 2018 року статус ГІАХС отримали 52 об’єкти в 21 країні світу, в тому числі — сільськогосподарська система чинампа (земельні ділянки на штучних островах в Мексиці), видобуток солі в Вальє-Саладо-де-Аньяна і виробництво родзинок в Ла-Аксарка (провінція Малага, Іспанія). Вони стали першими об’єктами ГІАХС в Європі.
Кліматична стратегія ФАО
Зміни клімату призводять до підвищення середньорічних температур, більшої концентрації вуглекислого газу в атмосфері, наступу прибережних вод і підвищенню засоленості, частим екстремальним погодним явищам і до змін інтенсивності, частоти і характеру опадів. Все це прямо позначається на сільськогосподарському виробництві та продовольчих системах по всьому світу.
У зв’язку з цим ФАО просуває ідею кліматично оптимізованого сільського господарства (КОСГ) — більш продуктивного і здатного до швидкого відновлення, орієнтованого на високоадаптативні сільгоспкультури та їх сорти. Воно має три основні цілі: стійке зростання продуктивності і доходів; адаптація до зміни клімату й усунення залежності від нього; зменшення і/або усунення викидів попутних газів в тих випадках, коли це можливо.
Дефіцит води
За прогнозами Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, до кінця XXI століття почастішають або стануть більш затяжними періоди посухи, викликаної погодними умовами (менша кількість опадів) і агротехнічними заходами (більш сухі грунти). З усіх секторів економіки найсильніше дефіцит водних ресурсів позначиться на сільському господарстві, на яке припадає 70% світового водозабору прісних вод. З огляду на глобальні тенденції в зміні харчових переваг і наслідки економічного розвитку і зростання населення, ФАО прогнозує приблизно 50% зростання глобального попиту на продовольство до 2050 року.
Крім того, очікується, що попит на воду зросте в усіх секторах без винятку, що призведе до загострення конкуренції за водні ресурси та дисбалансу попиту і пропозиції, або, іншими словами, до «дефіциту водних ресурсів». Близько 1,2 млрд людей, або майже одна п’ята світового населення, проживає у вододефіцитних районах. Ще 1,6 млрд чоловік, або майже чверть світового населення, стикається з браком води, зумовленим проблемами господарського характеру (наприклад, при відсутності в країні інфраструктури, необхідної для забору води з річок або водоносних шарів). Найбільш гостро проблема дефіциту водних ресурсів, найімовірніше, стане перед бідними верствами населення, особливо — молоддю і жінками.
Використання добрив
Для правильного застосування добрив необхідний облік всієї системи сільського господарства (сівозміна і поєднання культур, грунту, трудові ресурси, ринки і т.д.), а також кліматичних та гідрологічних умов. Щоб регламентувати всі ці процеси, розроблений Міжнародний кодекс поведінки в області використання добрив і управління ними.У ньому розглядаються різні типи і джерела поживних речовин: хімічні та мінеральні добрива; органічні добрива (гній і компост); джерела вдруге перероблених поживних речовин (стічні води, осади стічних вод, дігестат і інші перероблені відходи).
Кодекс є «живим» документом і повинен переглядатися і оновлюватися ФАО кожні 5-10 років або при необхідності. Його проект планується направити на розгляд Ради ФАО в грудні 2018 року.
Агроекологія: від освіти до практики
Агроекологія вивчає взаємодію різних компонентів окремої агроекосистеми. Мета — створити стійкі системи, які б дозволили оптимізувати і стабілізувати врожаї. Головний акцент робиться на розвитку багатофункціональності сільського господарства, соціальній справедливості та підвищенні економічної стійкості сільських районів.
У агроекології велика увага приділяється створенню таких екосистем, в яких грамотно поєднуються однорічні та багаторічні культури, життєдіяльність худоби, водні ресурси і лісові масиви. Особлива увага також приділяється використанню грунтів, води та інших елементів господарств і сільськогосподарських ландшафтів. Більш різноманітні сільськогосподарські ландшафти можуть успішніше боротися зі шкідниками та хворобами завдяки розвиненим екосистемним послугам (наприклад, використання природних ворогів як засіб біологічної боротьби з шкідниками).
Агроекологія не пропонує ніяких універсальних рішень: навпаки, агроекологічні методи господарювання розробляються з урахуванням конкретного екологічного, соціального, економічного та культурного контексту.
Політика щодо тваринництва
Питання тваринництва і всі пов’язані з ним соціальні, технічні, економічні, інституційні та структурні аспекти займають центральне місце в задачах ФАО. Поки що в організації немає спеціалізованого тваринницького форуму. Але він необхідний для розгляду компромісних рішень і для підготовки рекомендацій Комітету, Раді та Конференції з технічних питань. Цю важливу функцію міг би виконувати підкомітет по тваринництву.
Довідка
Комітет із сільського господарства (КСГ) — один з керівних органів ФАО, заснований у 1971 році. Його спеціалізація — загальне керівництво розробкою політики та нормативів сільського господарства, тваринництва, продовольчої безпеки, харчування, розвитку сільських районів і управління природними ресурсами.
До складу комітету входять представники більш ніж 100 країн. Його засідання проводяться один раз на два роки, при необхідності скликаються додаткові сесії.