Мішель Терещенко, нащадок українських цукрових магнатів, фермер, ентузіаст відродження лляної промисловості та міський голова Глухова. Менше місяця тому останній статус став неактуальним – 28 вересня Терещенко досить голосно подав у відставку з цієї посади, що, втім, на знайшло поки ніякого відображення на сайті Глухівської міської ради. Причиною став черговий саботаж засідання міської ради Глухова – розглядати актуальні для міста питання прийшло всього два депутати.

У зв’язку з відставкою Терещенка обговорюються в першу чергу його політичні амбіції (він заявив, що балотуватиметься в президенти), проте журналіст iAgro зосередився на сільськогосподарській стороні його діяльності, розпитавши, чим займається в АПК представник найвідомішого аграрного роду України.

– Декілька років тому ви повернулись в Україну, зайнялись сільським господарством, а в 2015 отримали українське громадянство. Що представляє ваш аграрний бізнес в Україні на сьогодні?

– Це вже не мій бізнес. Коли я починав працювати як Глухівський міський голова, то бачив, що єдиний шанс для міста отримати інвестиції – стати кластером вирощування льону та конопель, тому що в Глухові давно працює інститут цих культур. Він існував з 1932-го, тобто понад 80 років. Там уперше в світі отримали ненаркотичні коноплі як результат селекції. І я вважаю, що це фішка міста.

Глухів – це колишня «резиденція» моєї родини. Тому коли я починав інвестувати сюди, моїм бажанням було допомогти інституту. Я брав в оренду землю навколо Глухова, і ми вирощували льон, а потім, після зміни закону,  ще і ненаркотичну коноплю.  Ми обробляємо 400 га під льоном і стільки ж – під коноплями. Раз на сім років проводимо ротацію культур.

Почавши працювати, змогли знайти нові ринки з високим потенціалом, не тільки текстильного, але й технічного напрямку – автобудівництво, виробництво ізоляційних матеріалів для будинків.  Зараз льон і коноплі дедалі більше використовується у харчопромі, медицині, косметології.  Це фантастичні нові ринки. І нам пощастило, що Глухів може бути кластером для вирощування цих двох культур.

– Що ви маєте на увазі, коли говорите, що це вже не ваш бізнес?

– Три тижні тому я продав свій бізнес бельгійській компанії. Тобто він – вже не мій. (Мішель Терещенко не уточнив  назву компанії-покупця, за даними iAgro йдеться про бельгійську компанію-партнера, з яким Терещенко розпочинав льонарський бізнес в Україні).

– Цей продаж пов’язаний із вашими політичними планами? Ви вважаєте, що ці два напрямки – політика та бізнес – не могли існувати паралельно?

– Це неможливо пов’язати. Якщо ви вибрали політичну кар’єру, вам потрібно служити, допомагати людям. Це місія.

– Із вашого досвіду, які напрямки в агросекторі найбільш прибуткові?

– Найбільший прибуток на гектар дають коноплі.

– Скільки орієнтовно?

– Якщо є переробний завод, то ви можете отримувати прибуток і після збору на полі, і від продукції заводу. Разом це дає понад 2 тис. євро з гектара, тобто справа дуже прибуткова. Але потрібні сильні стартові інвестиції.

– Скільки загалом ви вклали в український аграрний сектор?

– Ми інвестували по 1800 долл/га  під льоном – і це тільки в агротехніку. Тобто на 400 га це виходить 720 тисяч доларів. Після цього ще потрібно було вкласти в завод. Я купував дуже старий завод, побудований у 1926 році. Він давно не працював, тому коштував дуже дешево, але ми придбали для нього бельгійське обладнання. Тож загалом витратили півтора мільйона євро. Це мізер для льонозаводу.

– Потенціал льонарства  і коноплярства видається сумнівним через відсутність переробних підприємств.

– Я вважаю, що льонарство і коноплярство  мають для України не менший потенціал, ніж цукроваріння 150 років тому, коли тут жили й працювали мої предки. Цукровий буряк – культура, дуже добре адаптована в Україні. А технологію переробки тоді «імпортували» з Франції. Льон так само можна переробляти на місці. Це дасть нові робочі місця в маленьких містах і селах України, особливо на Поліссі, де бракує інвестицій.

– А хто є споживачем врожаю льону і коноплі?

– У нас три різновиди готової продукції з льону, які ми можемо запропонувати, – волокно, костра і насіння. 99% волокна йде на експорт.

– Хто його закуповує?

– На першому місці – Європа, на другому – Китай. Що стосується костри, то ми робимо з неї паливні брикети, їх купує електромережа в Глухові. З насіння виготовляємо олію – і льняну, і конопляну. Її вже можна купити в мережі NOVUS, а скоро вона з’явиться і в «Мегамаркеті».

– Під якою торговою маркою?

– «Десналенд». Від назви річки Десна. «Десналенд» пропонує різні харчові продукти і добавки: протеїн, борошно без глютену, лущене насіння і олію.

– А яка цінова політика?

– Ціни – невисокі. Борошно в NOVUS ви можете купити за 30 гривень (250 грамів). Протеїн –харчова добавка, популярна у спортсменів через велику насиченість омега-3 і омега-6, – коштує близько 200 гривень за 250 грам. По олії –  конкурентні ціни, набагато нижчі, ніж у тієї, яку імпортують з Італії. Але наша корисніша.

– «Терещенко» – це бренд у цукровій галузі. Не було спокуси зайнятись сімейним бізнесом?  

– Часи змінились.  100 років тому Сумщина була столицею цукру. Але зараз хороші врожаї є лише на Тернопільщині, Вінниччині та Львівщині. А на Півночі і Поліссі ми вже не можемо конкурувати, тому що цукровість буряку низька.

Моєю метою у Глухові було не робити бізнес, а врятувати Інститут луб’яних культур. І це вдалося. Українська академія аграрних наук мала бажання закрити цей інститут, залишивши лише декілька дослідних станцій. Але ми його відстояли, і тепер він знов працює. Я вважаю це успіхом, бо таким чином ми відкрили двері для нового бізнесу і нових інвестицій.

– Ви можете оцінити систему державної підтримки агропромислового комплексу, яка зараз діє в Україні? Чи є профільні дотації ефективними?

– Я вважаю, що субсидії – в будь-якому форматі взагалі не потрібні. В Україні треба створювати агрокооперативи, а банкам – фінансувати нове покоління фермерів. У Франції так робив Crédit Agricole, в Австрії – Raiffeisen Bank. І нам зараз треба фінансувати кооперативи, підтримувати нових фермерів у бажанні працювати на полі. А не лише допомагати агрохолдингам виводити більший прибуток в офшори.

– Припустимо, ви перемогли на президентських виборах. Якими будуть ваші перші кроки в галузі сільського господарства?

– Перший закон буде про коноплю. Треба дати можливість вирощувати коноплю не тільки технічного використання, а й для користування. Я вважаю, що це дуже терміново. Зараз спостерігається шалене зростання ринку, особливо в Канаді, США. Але це не рішення президента. Треба готувати закон і проводити його в парламенті.

Загалом я можу сказати, якою має бути мета політики в АПК.  Вважаю, що на землях України має бути не 10 агрохолдингів, які працюють на 400 тис. га. Краще, якщо буде 400 родин, які працюватимуть на тисячі гектар кожна. Це має бути сімейній бізнес. Ця агрокультура успішна у Франції, США. А агрохолдинги є лише у Південній Америці або Африці.

– Як ви ставитеся до мораторію на продаж землі в Україні?

– Я за приватизацію, але не через корупційні схеми. І тільки для того, щоб в Україні розвивалися невеликі господарства – сімейний бізнес і кооперативи.