iAgro продовжує серію публікацій, присвячених нішевому агробізнесу в Україні. Ми вже розповідали про те, як в західних областях вирощують буйволів і племінних овець. Потім сфокусували увагу на рослинництві — освоєнні ринків аспарагуса і фундука, потім познайомилися з нюансами виробництва автентичного алкоголю, вирощування тропічних фруктів і східної пряності — шафрану, а також — особливостями виробництва батата, халяльної яловичини, амаранту, ківі і вирощування рідкісних рослин з цілющими властивостями. Тепер пропонуємо дізнатися, як українські фермери культивують південну ягоду — кизил, і чому цей бізнес перспективний в наших широтах.
Сергій Ольшанський, голова фермерського господарства «Токмацьке-2011», розповів iAgro, як випадок допоміг йому створити найбільший в Україні кизиловий сад, як може стати кизилу в нагоді старе сало, і який урожай очікується через 10 років.
Аграрним бізнесом я займався вже давно, але справляв традиційні культури — пшеницю, ячмінь, горох, соняшник. Але потім вирішив спробувати вирощувати те, що в Україні ніхто не культивує в промислових масштабах — кизил. Рішення прийшло випадково — мені якось подарували кілька саджанців, я їх висадив — і …забув. А потім наштовхнувся на вже підросли кущі і вирішив з’ясувати, що це за ягода.
Кизил в Україні є, але в основному це — дикорослі дерева, не придатні для промислових обсягів. Поруч з моїми полями в селі Нове Токмацького району Запорізької області був занедбаний сад, я взяв його в оренду, старі дерева викорчував, обробив землю і висадив саджанці кизилу. Знайти їх було непросто, але ми вийшли на нові сорти, які вивела Світлана Клименко, доктор біологічних наук, співробітник Національного ботанічного саду НАНУ імені М. Гришка. Вона і зараз курирує наше садівниче господарство. Виведені нею сорти добре переносять зиму. Влітку деревам буває важко через спеку, але ми організували крапельний полив, а коли сад розростеться, дерева будуть самі себе притіняти — і їм стане легше.
Коли я приймав рішення займатися кизилом, то вичитав в інтернеті, що ця культура невибаглива і практично не потребує догляду — не потрібно ні поливати, ні обрізати. І лікувати не потрібно, тому що він нічим не хворіє. Але на практиці все виявилося не так — щоб кизил не виріс занадто високим, і ягоди можна було збирати без сходів, його доведеться обрізати. Щоб отримати хороший урожай, дерева потребують поливу — для цього мені довелося пробурити свердловину і зробити басейн, в якому вода нагрівається, а потім по системі крапельного поливу подається в сад. І доглядати за садом також потрібно — спочатку я висадив 10,5 тис. дерев, але потім 20% з них загинуло. Так що доводиться кизил і лікувати, і няньчитися ним. Хоча він все ж менш примхливий, ніж інші фруктові і ягідні культури.
Оскільки промислового виробництва кизилу ніде немає, то немає і готових рецептів вирішення всіх проблем, що виникають. Тому доводиться експериментувати. Наприклад, я вичитав, що для того, щоб захистити кору дерев від зайців, стовбури слід змастити старим салом. Ми спробували, і це спрацювало!
Прибираємо ягоди поки вручну. Можна використовувати спеціальні механізми — пропасниці, як для збору оливок. Але наші дерева ще маленькі, і трясти їх не можна. Оскільки сад молодий, то врожай з нього поки незначний — в минулому році зібрали 5 тонн ягід, в цьому — вже 10 тонн, а проектна потужність саду — 500-700 тонн. Але такі врожаї будуть доступні тільки років через 10.
Наш кизиловий сад — найбільший в Україні. Раніше найбільший сад — на 7,5 тис. дерев — був у Криму. Зараз у нас під кизилом 12 га, ще 2 га ми висаджуємо, а всього під ним буде 16 га. Крім того, закладаємо свій розплідник, де плануємо вирощувати посадковий матеріал. Інтерес до кизилу зростає, у цієї культури є майбутнє.
Коли в 2013 році проект тільки закладався, ми витратили близько 1,5 млн гривень.Сюди входять витрати по викорчовуванню старого саду, обладнання свердловини, створення накопичувальної водойми і закупівлю посадкового матеріалу. Про термін окупності проекту поки нічого сказати не можу — закупівельники викручують руки так, що себе в цій економіці не бачиш. Нас раз у раз змушують знижувати ціни, а різні маркетингові фонди, бонуси, акції — все за наш рахунок. Коли починаєш підраховувати, рентабельність сповзає на рівень плінтуса.
Наш кизил — органічний, сертифікований за системою «Органік стандарт», тому ягода — недешева. Але таких ягід в Україні більше ніхто не виробляє. З них ми самі робимо пастилу, а джеми, варення і протерті з цукром десерти виготовляємо на одному з підприємств по давальницькій схемі.
Поки все, що робимо, продається в Україні. Але ми їздимо по закордонних виставках — були в Познані, Софії, поїдемо до Парижа — і активно пропонуємо нашу продукцію, яка випускається під торговою маркою «Famberry». Багато хто цікавиться, але контрактів поки немає: європейці — досить консервативні люди, і їм потрібно не один раз показати і дати спробувати, перш ніж вони зважаться купити.
Крім ягід, ми пробуємо запустити в діло і олію, отриману з кісточок кизилу — зараз вчені, фармацевти і косметологи досліджують можливість її використання в інших, крім харчової, галузях.
І хоча культура споживання кизилу в Україні ще не сформована, у ягоди дуже цікаве майбутнє. Вона дуже корисна: вітаміну С в кизилі більше, ніж в смородині і лимоні. Ягоди кизилу містять багато вітаміну А, Р, мікроелементів — калію, магнію, амінокислот, органічних кислот, фітонцидів. Тому, наприклад, в США і Японії кизил вважається не харчовою ягодою, а лікувальною.