«Чорний» і «сірий» ринки засобів захисту рослин (ЗЗР) — одна з найбільш резонансних тем на агроринку. Адже від того, якими саме препаратами обробляються поля, залежить не тільки якість врожаю, але і здоров’я і безпеку людей. Президент фітосанітарної асоціації України Влад Седик розповів iAgro, що саме підживлює контрабанду і фальсифікат ЗЗР, і хто повинен займатися «протруєнням» ринку від недобросовісних гравців.

Питання боротьби з контрабандою ЗЗР піднімаються постійно. Останній раз ця тема обговорювалася представниками Міністерства агрополітики та учасниками ринку на круглому столі «Регулювання ринку агрохімії та садивного матеріалу в Україні» 14 листопада в Києві.

В Україні на сьогодні все законодавство, яке необхідно для боротьби з незаконним ввезенням готових ЗЗР в Україні, а також незаконним виробництвом ЗЗР в країні, є. Всі механізми вже створені, не вистачає тільки волі і зусиль привести ці механізми в рух.

Бізнес часто скаржиться на контрабанду, і закликає Міністерство агрополітики вжити рішучих заходів. Але контрабанда — це незаконне ввезення препаратів через кордон, і аграрне міністерство тут задіяно опосередковано, адже воно не контролює кордон. Ці функції — у митниці, фіскальної і прикордонної служби, поліції і СБУ, які і повинні займатися питанням.

Якщо говорити про фальсифікат ЗЗР, то в Україні компоненти для їх виробництва не виготовляються — вони незаконно завозяться, як і готові препарати. Тому рішення і цієї проблеми також лежить в полі відповідальності тих же силових і правоохоронних органів, які перераховані вище.

Точно підрахувати частку «сірого» і «чорного» ринку ЗЗР в Україні насправді неможливо. Деякі експерти оцінюють фальсифікат і контрабанду пестицидів у 25%. При цьому правильна і дисциплінована Європа визнає, що у неї частка «чорного» ринку становить 15-20%. Значить, ситуація у нас не настільки катастрофічна. Однак її все одно треба виправляти.

У якості одного із заходів по боротьбі з контрабандою пропонується відновити ліцензування компаній, що займаються торгівлею пестицидами і фумігацією, і навіть підготовлений відповідний проект закону. Однак таке ліцензування було скасовано ще два роки тому в процесі дерегуляції, оскільки тоді вважалося, що отримання ліцензій лише створює труднощі бізнесу і є благодатним грунтом для корупції. Але контрабандисти і виробники фальсифікату не підуть отримувати ліцензію, і до них не прийдуть контролюючі органи перевіряти, наскільки компанія дотримується її умови. Якщо ввести ліцензування, «білому» бізнесу стане ще важче, а «чорний» — буде працювати, як і раніше.

Рішення проблеми фальсифікату і контрабанди препаратів лежить багато в чому ще й в площині відповідальності самого покупця цієї продукції. Якщо фермер знає, що середня ринкова ціна препарату становить образно 30 доларів, а йому заїжджий торговець пропонує його за 20 доларів, то слід як мінімум насторожитися: а не чи купує він підробку, яка не дасть ніякого ефекту? На жаль, саме бажання заощадити на ЗЗР виявляється чинником, який багато в чому підживлює контрабандистів і виробників фальсифікату. При цьому фермери самі продають ділкам використану тару від ЗЗР, і ті в ній же знову реалізують «разбодяжений» фальсифікат.