Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» та Насіннєва асоціація України звернулися до Голови представництва ЄС в Україні Х’юго Мінгареллі з проханням пришвидшити процедуру визнання еквівалентності системи сертифікації насіння України до вимог ЄС.

Україна ще у 2011 році згідно процедури визнання еквівалентності подала запит на проведення міжнародного аудиту національної системи сертифікації насіння представниками Європейської Комісії. За результатами офіційного аудиту DG Sante у червні 2015 року було отримано позитивний висновок у вигляді звіту. Упродовж 2016-2018 рр. цей звіт вже декілька разів розглядався секціями Єврокомісії, але просування  у розгляді питання не відбулося.

Сюзанна Григоренко, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України, розповіла iAgro про особливості процесу сертифікації насіння і про очікування щодо термінів розгляду «українського питання» в органах ЄС.

ЄС затягує  визнання системи сертифікації насіння України. Ми розуміємо, що це процедурне питання, але треба враховувати, що всі дії, які необхідні були для того, щоб ця процедура була завершена офіційно, зроблені. Для того, щоб досягти еквівалентності, необхідно включити Україну до переліку країн, що не є членами ЄС і які отримали статус еквівалентності для національних систем сертифікації насіння. Цей перелік затверджений у додатку 1 рішення Ради ЄС № 2003 / 17EC від 16.12.2002 р. Після цього Єврокомісія подає питання для розгляду парламентом та Радою Європейського Союзу.

Ми хотіли би від європейських органів більшого сприяння в розгляді українського питання, бо без цього унеможливлене направлення комерційних партій насіння з України до ЄС. Чому виникла така затримка, важко сказати. Напевно, є якісь політичні причини або виключно процедурний розгляд.

Україна ще в  2011 році подала заявку на проходження  процедури визнання еквівалентності системи сертифікації насіння, у 2015 році офіційно пройшла аудит. При цьому одночасно з Україною ці процедури розпочали Молдова і Бразилія – вони аудит проходили в 2016 році. В порядках денних, які виносились на засідання профільних комітетів в органах Європейської комісії, ці три країни стояли разом. Але, як ми побачили за останніми новинами в листопаді, по Молдові і Бразилії це рішення було процедурно фіналізоване, а по Україні – на жаль, ні. Хоча яких-небудь претензій до нашої системи немає, всі питання були зняті – починаючи з проходження аудиту і в ході постійного спілкування.  Письмових зауважень з боку ЕС до України не надходило.

До чого призводить відсутність такого рішення з боку ЄС? Зараз неможливо повноцінно говорити про експорт насіння з України з документами, які видані українськими органами сертифікації за міжнародними стандартами. Це пов’язано з тим, що в європейських країнах є така вимога: для експорту насіння до країн-членів Євросоюзу потрібно, щоб система сертифікації насіння була офіційно схвалена керівництвом ЄС. Зараз, при відсутності такого рішення, український експорт не приймається.

Що стосується експортного потенціалу насіннєвого ринку, то ми можемо теоретично продавати до ЄС насіння кукурудзи, зернових  та сорго. На всі ці позиції ми подавали  заявки і проходили по ним аудит.

Якщо раніше, в 2012-2014 рр., Україна постачала на експорт до 10 тис. т насіння щорічно, але цей ресурс йшов в основному на РФ і Білорусь, то зараз експортні поставки складають 2 тис. т на рік, що в п’ять разів менше, ніж раніше. При цьому ми бачимо, що порівняно з 2012 роком в Україні почало зростати внутрішнє виробництво насіння не тільки за рахунок національних виробників. Великі європейські компанії відкрили тут власні виробничі потужності. І всі хочуть мати ринки збуту і розвивати їх.  Тому обсягів виробництва в Україні достатньо для того, щоб забезпечити експортні поставки. Але треба враховувати, що країни ЄС дуже  вимогливі до імпорту.

А що стосується конкуренції на ринку ЄС, то все залежатиме від постачальників – в який спосіб вони розвиватимуть для себе цей ринок і як створюватимуть конкуренцію. Жодна країна не буде радіти, коли побачить, що потенційно до неї може йти імпорт з інших країн. І Євросоюз прагне по максимуму захищати свої ринки. Тож навіть якщо рішення щодо еквівалентності української системи сертифікації насіння буде ухвалено, це не означає, що одразу розпочнеться масовий експорт.

Крім того, щоб бути еквівалентним у сертифікатах, потрібно ще дотримуватися вимог щодо реєстрації сортів і вимог фітосанітарного контролю. І перш за все, треба знайти свого клієнта. Покупці на ринку ЄС вибагливі, у них пропозицій насіння достатньо, і вони будуть вимогливі до нашої продукції. Навіть до того насіння, яке буде постачатися європейськими компаніями, наприклад Maisadour Semences Ukraine або Euralis Semences Ukraine. Вони також прискіпливо дивитимуться, де це насіння вироблено і чи воно таке, яке вони звикли отримувати.

Питання довіри до продукції насінництва формується не один день. Для цього ми проходили всі процеси аудиту, обмінювались інформацією і повністю показали свій процес сертифікації європейським колегам – починаючи від того, як здійснюється інспекція посівів у полі, до лабораторних аналізів і пост-контролю.

Як швидко органи ЄС зреагують на звернення? Ми постійно звертаємося і апелюємо до європейських колег, але в травні 2019 року в ЄС пройдуть вибори до Європарламенту. Не хотілося б, щоб наше питання знову відкладалось на півроку чи на рік. Ми очікуємо, що європейські колеги послідовні у своїх словах, і сподіваємось, що українське питання може бути розглянуто органами ЄС до кінця року.

У прийнятті позитивного для України рішення також є іміджевий момент. Якщо ЄС визнає нашу національну систему сертифікації, це означатиме, що документи, які видаються на насіння в Україні, дійсні і гарантовані. А продукція країни – дійсно високоякісна, що документально підтверджено всіма інспектуваннями, які є до цього виду продуктів.

Але є і другий аспект. Ринків країн ЄС – дуже конкурентні, і кожному українському експортеру потрібно буде оцінювати свої потенційні можливості.

Третій аспект – з’являється можливість, що українське насіння почнуть більше реєструвати в країнах ЄС. І його будуть краще знати,  бо то є також українська інтелектуальна власність. І це стане одним з етапів для просування торгової марки «Україна».