Питання розриву між якістю підготовки кадрів навчальними закладами і вимогами до цих кадрів з боку бізнесу обговорюються в бізнес спільноті вже давно. Цей розрив іноді стає головним болем для компаній, які гостро відчувають брак професійних кадрів. Проблема реформування освіти в державі назріла вже давно. Директор з персоналу компанії Ukrlandfarming PLC Наталія Романенко розповіла iAgro, які проблемі в підготовці кадрів бачить великий бізнес, і на які моменти слід звернути увагу при реформуванні освіти.
Цей рік був для нас цікавим на виклики. Були рясні дощі, і наші агрономи з 10-річним досвідом зрозуміли, що всі їх знання і досвід, які вони мали на цей час, треба переформатувати, тому що система захисту рослин, яка діяла останні 3 роки, цього року могла не спрацювати, і треба було вигадати щось нове. Цей приклад демонструє, що аграрному бізнесу не слід очікувати від навчального закладу, що той дасть спеціаліста, який би вже все знав, все вмів, і одразу був готовий працювати. Але все ж таки до вузів з боку бізнесу є побажання покращити якість підготовки студентів.
Наприклад, основною проблемою аграрної освіти на сьогодні є те, що вузи дуже погано працюють над розвитком гнучких навичок, і в результаті випускники мають знання, але не вміють їх застосувати. Бізнесу потрібні такі компетенції, як широта мислення, амбіційність людини. Є люди, які мислять в площині «я і моя сім’я» – вони заробили гроші в компанії, і все, на цьому зупиняються. А для нас важливо, щоб люди мислили себе в площині «я, моя сім’я, моя компанія і моє місто» – бо тоді вони хочуть впроваджувати щось нове не тільки для себе, а і для компанії, і для громади, в якій живуть.
Бізнесу потрібна від випускників вузів така компетенція, як прийняття ефективних рішень і орієнтація на результат, управлінська компетенція – делегування, управління людьми, вміння вести переговори, налагоджувати контакти. Тому що сьогодні у того ж агронома набагато більше функцій – він повинен провести тендери, обрати контрагентів, які будуть постачати препарати, вміти пояснити щось своїм підлеглим і колегам. Ці навички зараз виходять на перше місце, вже недостатньо багато знати, треба ще вміти ці знання застосувати.
Вузи сьогодні не навчають студентів себе презентувати. До нас приходять випускники, які говорять: «я нічого не знаю, але я хочу працювати у вашій компанії». Насправді, вони вміють багато речей, але не вміють про це розказати, і їм бракує гнучких навичок: як зайти в бізнес, як себе презентувати, як адаптуватись до цього.
І ще один момент – на сьогодні не в усіх навчальних закладах є достатня технічна база. Ми, наприклад, надаємо їм нову техніку, але ж це не системна робота. І сьогодні деякі студенти не готові працювати в компаніях, тому що вони просто ніколи не бачили сучасних імпортних тракторів. Ми приводимо до себе студентів, і показуємо їм, як ми з офісу контролюємо операції, що проводяться на полі: як ми контролюємо використання добрив і насіння, як контролюємо, як саме працював трактор, з якою швидкістю він рухався. А студенти на все це дивляться з широко розкритими очима – для них це просто космос, тому що навчаються часто вони на тій техніці, яку сучасні великі компанії вже не використовують. І це є прогалиною у підготовці студентів, і над тим, щоб закрити цю прогалину, бізнес і працює.
UkrLandFarming сьогодні співпрацює з 22 навчальними закладами. І всі великі холдинги теж рухаються в цьому напрямку – всі мають базові навчальні заклади, проводять там презентації, беруть участь у ярмарках вакансій, проводять навчання, мають спільні проекти. Але ж в Україні крім 18 великих агрохолдингів є ще 50 тис. сільськогосподарських підприємств, які теж потребують молодих кадрів. І вони теж могли б залучитись до їх підготовки.
Але щоб зробити співпрацю агробізнесу з навчальними закладами системною, треба щоб до цього долучилась держава. Вона повинна стимулювати цю співпрацю бізнесу і освіти. Було б набагато ефективніше, якби бізнес не допомагав освіті на благодійній основі, а щоб йому було дозволено інвестувати в розвиток освіти, але не з прибутку, а з операційних витрат. Держава в такому випадку нічого не втрачає, а для бізнесу – бонус. І це може стати ваговим фактором для включення середнього і малого бізнесу в покращення освіти.
Ще одна проблема освіти і бізнесу: інколи бізнес може сам підготувати для себе спеціалістів, наприклад, тих же трактористів, і може зробити це навіть швидше і краще, ніж навчальні заклади. Бізнес готовий це робити, але постає проблема сертифікації цих спеціалістів. І, знову ж таки, компанія буде в це вкладати кошти, і природньо, що вона хоче, щоб ці витрати відносились до операційних витрат, а не робились з прибутку.
На Заході є таке явище, як навчання дорослих – коли люди навіть в зрілому віці отримують нову освіту. У нас, щоб отримати другий диплом, потрібно вчитись, як мінімум, 2-2,5 роки. Такий великий термін обумовлений тим, що в навчальних програмах багато «води». Її можна було б позбутись, скоротивши терміни навчання. Адже не кожна доросла людина в Україні готова витратити стільки часу на отримання другої освіти. А нам потрібно дати можливість дорослим людям отримувати нову освіту, тому що зараз все буде дуже швидко змінюватись, і ці зміни будуть стосуватись і ринку праці. Доступна освіта для дорослих дозволить і агробізнесу на місцях знаходити такі потрібні йому кадри – сьогодні в селах є багато людей, які не можуть знайти роботу тільки тому, що не мають відповідної освіти.