Насіннєва галузь в Україні є дуже неоднорідною: поряд із великими холдингами та представництвами глобальних компаній на ньому функціонують малі виробники, що живуть за «власними законами». Звідси випливають проблеми як щодо якості пропонованого аграріям насіння, так і стосовно питань селекції, сертифікації та дотримання патентного законодавства. Даються взнаки і кліматичні зміни, які спонукають селекціонерів шукати нові рішення.

Великі міжнародні компанії розглядають Україну як осередок виробництва насіння та країну зі значним  експортним потенціалом. Тому надважливою є фіналізація домовленостей з Євросоюзом щодо визнання українських сертифікатів та відкриття ринку ЄС для насіння, виробленого в Україні. При цьому, вирощування насіння – це передусім бізнес, де важлива швидкість реакції на запити споживача. Отже, головна задача – винайти «компроміс» між гідною якістю та конкурентоспроможною ціною.

Ці та інші питання обговорювалися 12 грудня на щорічній підсумковій зустрічі виробників посівного матеріалу в Україні, яка була організована в Києві профільною Насіннєвою асоціацією. В ній взяли участь 25 компаній-членів асоціації, в тому числі  «Сингента», «Маїсадур Семанс Україна», «РАЖТ Семенс-Україна» та інші. Учасники підбили підсумки року, обговорили ключові проблеми галузі і плани на 2019 рік.

iAgro поцікавився у Сюзанни Григоренко, виконавчого директора Насіннєвої асоціації України, якими є основні тенденції на ринку насіння в Україні і перспективи його розвитку.

Тенденції, які сформовані на глобальному агарному ринку, відразу віддзеркалюються і в Україні. Наша країна – вже давно не ізольований ринок, і вона поступово інтегрується у світову товарну сітку, і в тому числі по групі насіннєвих.

Що стосується трендів, то, по-перше, ринок насіння сам по собі не живе, він існує в інтеграції з товарними ринками. Якщо у світі наявні тенденції на зростання товарних площ, зокрема сої і зернових, то, відповідно, таке ж зростання відбувається і в Україні.

По-друге, для того, щоб отримати найкращі валові показники, не потрібно мати найбільші площі. Зараз на перше місце виходять показники насіння по врожайності і по якості.

Обсяги

Відповідно до оцінки «Клеффманн Групп», світовий комерційний ринок насіння в 2017 році досяг позначки 45 млрд дол. і продовжить зростати.  Є потенціал для зростання насіннєвого ринку і в Україні, де насіннєвих посівів зараз близько 1 млн га.  Зокрема, частка посівів озимої пшениці  складає 5 млн га, а насіннєвих – в рази менше, вона обчислюється тисячами гектарів. Потреба в насінні кукурудзи оцінюється в 80 тис. т.

Імпорт

За окремими насіннєвими напрямками Україна імпортозалежна. Наприклад, по насінню соняшника внутрішня потреба оцінюється на рівні 25-26 тис. т, а в 2018 році імпортовано вже 25 тис.  т, що на 0,2 тис. т  більше показника 2017-го. По озимому ріпаку імпортні поставки насіння з Іспанії, Франції, ФРН і Португалії в 2017 році склали 6,5 тис. т, а за неповний 2018 рік майже 6 тис. т.

Інша тенденція сформувалася по імпорту насіння кукурудзи. За 2017 рік його було імпортовано 35,5 тис. т, а в 2018-му – лише 27 тис. т. Зниження показника пов’язано з тим, що великі міжнародні компанії (Euralis, Maïsadour, Monsanto) відкрили в Україні насіннєві заводи, які націлені в основному на випуск насіння кукурудзи.

Експорт

Про експорт насіння з України, на жаль, поки говорити не доводиться. З 2014 року показники експорту дуже скоротилися – після того, як закрився російський ринок і ті ринки, які були з ним пов’язані. Зараз  Україна експортує насіння лише до Молдови, Грузії та Білорусі, і обсяг за неповний 2018 рік склав тільки 4 тис. т. Але експортний потенціал може суттєво збільшитися після  визнання Євросоюзом системи сертифікації насіння України.

Селекція

Удосконалення селекції насіння за окремими якісними показниками йде завжди. Крім того, коригування споживчих вимог враховуються як виробниками, так і імпортерами. Якщо вони бачать  кліматичні зміни, зокрема – збільшення температур у вегетаційні періоди або в періоди, чутливі до збереження насіннєвою полосою свого потенціалу, то українські компанії і імпортери пропонують спеціальні гібриди насіння. Вони вже виробляються або стійкі до шкідників і хвороб, або жаростійкі. Плюс окремі види можуть  мати  одночасно гарні вологоутримуючі характеристики.

Йде орієнтація на конкретні пріоритети товаровиробника по кожній культурі – якісні показники чи валові. Тут треба розуміти: гібриди насіння завжди даватимуть більший валовий збір, але не завжди з максимальними якісними показниками. Отже, споживач має визначитися, що йому більше потрібно, і виходячи з цього вже приймати рішення, що сіяти.

Наприклад, є три види соняшника: олійний, високоолійний і кондитерського напрямку. Насіння соняшника кондитерського напрямку завжди дає меншу врожайність, ніж традиційний соняшник. У високоолійному соняшнику робиться акцент на якісні показники – вміст олійневої кислоти у ньому має бути підвищений. Якщо це традиційний соняшник, то до нього йде поєднання максимальних вимог і до валу, і до врожайності, і до вмісту олійневої кислоти.

Інновації

Щодо новацій на насіннєвому ринку, то по насінню пшениці і ячменю озимому вже є зареєстровані гібриди, і вони будуть вироблятися і пропонуватися до продажу в Україні.

Труднощі

Проблемні моменти на ринку є. Серед них – необхідність збільшувати частку купівлі українськими товаровиробниками офіційно сертифікованого насіння. Це актуально не лише для великих, а й для малих та середніх фермерських господарств. «Сірий» ринок зараз оцінюється на рівні 25-30%. Він передусім формується там, де збільшується зростання конкретних культур. Наприклад, частка соняшника у товарних посівах стає більшою, отже – зростає і кількість насіння, яке має непідтверджене походження.

Є питання і з ліцензійними виплатами. Так, якщо було куплено насіння високої генерації або першої репродукції, то їх можна ще кілька років відтворювати. Але, на жаль, потім не завжди можна змусити українського товаровиробника сплатити ліцензійний платіж або платіж за використання насіння для власних потреб.

І окреме питання – умови дотримання прав законних власників патентів на сорти рослин. Тут товаровиробник повинен розуміти, що якщо він сплачує  платіж за використання насіння – цей платіж є його своєрідною інвестицією в подальший розвиток селекції.

Перспективи

У 2019 році розвиток насіннєвого ринку в Україні залежатиме від того, як товаровиробники плануватимуть свою структуру по посівам, у тому числі – з урахуванням кліматичних змін. Цінова політика на насіння в Україні очікується стабільна, волатильність складе 5-10%, і дефіциту насіннєвої продукції не буде.