13 грудня Міністерство екології та природних ресурсів оскаржило рішення Окружного адміністративного суду Києва, який визнав незаконним включення лося до Червоної книги. Головні судові баталії навколо питання — чи можна відкривати полювання на лося — ще попереду. Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко розповів iAgro, чому єдиний шанс врятувати чисельність лося в Україні — це залишити його в Червоній книзі.

Прихильники виключення лося з Червоної книги і відкриття полювання на нього стверджують, що перебування в Червоній книзі не рятує тварин від зниження популяції, і навіть використовували таке формулювання — «червона могила». Але це не так. Давайте порівняємо, наприклад, роки 2000-й і 2017-й. Якщо рисі в 2000-му році було 300 особин, то в 2017 — вже 400. Лісовий кіт: у 2000 році — 600, у 2017 році — 1300, збільшення практично в два рази. Горностай: в 2000 — 4400 особин, в 2017 — вже 5300.

А ось зубра у нас у 2000 році було 426 особин, а в 2017 році — 239. Чому відбулося зниження? Справа в тому, що з 1991 року на зубра була дозволено полювання, яка проводилася під виглядом селекційного відстрілу. І в цій «селекції» могли взяти участь не тільки вітчизняні мисливці, а й зарубіжні, і вбивство одного зубра коштувало 2 тис. євро, самки — 1,5 тис. євро, теляти зубра — 1 тис., а промах коштував 500 євро. Завдяки таким ось мисливцям популяція зубра в Україні з 720 особин в 1991 році (коли Україна посідала друге місце в світі за чисельністю цієї тварини) скоротилася до 2006 до 200. І тільки з 2007 року, коли популяція зубра була практично знищена, полювання на нього була закрите.

Чому лось повинен залишитися в Червоній книзі? У законі чітко сказано, що тварину потрібно вносити до Червоної книги, якщо знижується її чисельність і скорочується ареал. Чисельність лося за останні 17 років знизилася вдвічі, ареал — втричі. Які можуть бути питання? Далі, в законі йдеться, що в першу чергу в Червону книгу заносяться види, які знаходяться на межі ареалу. Територією України якраз і проходить південна межа ареалу проживання лося.

Тепер про чисельність. Нехай у нас офіційно в Україні є 6,5 тис. лосів. Але в тій же Польщі в 2001 році їх було 2 тис., а після заборони на полювання чисельність зросла до нинішніх 20 тис. У сусідній Білорусі — 40 тис. особин лося. У таких невеликих за площею країнах, як Естонія і Литва, його налічується 15 і 17 тис. відповідно. Я вже не кажу про Швецію, де лося 350 тис., або Фінляндію, де його 200 тис. Тому якщо у нас всього 6,5 тис. лосів — то це дуже мало. Вчені Інституту зоології проводили дослідження і прийшли до висновку: якщо не внести лося до Червоної книги і не займатися його охороною, то до 2050 року лося в Україні просто не буде.

Чому Червона книга дозволить зберегти лося? Згідно ст. 19 закону про Червону книгу, якщо вид внесений до книги, то полювання на нього заборонене. І тут є кілька важливих моментів.

Перший — коли у нас полювання на лося була дозволене, то на кожного офіційно дозволеного до видобутку лося вбивалося 2-3 тварини. Виходило, що при дозволеному відстріл 260 лосів в рік, фактично відстрілювати 700-800 особин. Сьогодні нікому проконтролювати, скільки лосів фактично видобувається на одну ліцензію — робота Держекоінспекції заблокована, мисливінспекціі — немає. Сьогодні в мисливхозяйство приїхати і перевірити, як дотримуються всі правила полювання, має право тільки обласний чи районний мисливствознавець, і то — якщо він є. Можуть і самі єгеря перевірити і скласти протокол на порушника, але ж єгер — співробітник мисливського господарства, яке заробляє на полюванні, тому він просто не буде складати протокол на того, хто йому гроші платить.

Наша біда в тому, що у нас немає незалежного органу, який би контролював директорів мисливських господарств — скільки дійсно лосів відстрілюється на одну ліцензію. Наприклад, в тій же Білорусі проблем з незаконним відстрілом лося немає взагалі.Тому що там є екоінспекція, і вона не при якомусь Міністерстві екології, а при самому «Батьку» (Державна інспекція охорони тваринного і рослинного світу при президенті Республіки Білорусь, — ред.). І у цих інспекторів — літаки, вертольоти, снігоходи… Тому рівень браконьєрства за останні 15 років там знизився в 20 разів.

Друге — лось скидає роги в грудні, а у нас по великій дурниці полювання на нього ведеться по кінець січня. Тому в грудні-січні мисливець може вбити не тільки лося, але і вагітну лосицю, а це вже відразу мінус дві особини.

Третій момент — подранки: якщо лось поранений і пішов, то ми не фіксуємо, що ми його добули, і ліцензія не закривається, хоча лось все одно загине.

Ще один момент — якщо штраф за порушення при видобутку мисливської тварини становить 80 тис. гривень, то штраф за видобуток тваринного з Червоної книги — вже 130 тис., плюс до цього проти порушника порушується кримінальна справа. Тобто, Червона книга допомагає жорсткіше контролювати браконьєрів.

В Україні потрібно дати лосю можливість відновити свою популяцію хоча б до 10 тис. Приклад — поляки, які довели чисельність до 20 тис. особин, і тільки після цього дозволили полювання. Тому що вони розуміли: якщо якийсь час потерплять, але потім будуть мати більше.

Якщо зберегти лося в Червону книгу, його популяція може легко вирости, оскільки ця тварина невибаглива, його не потрібно підгодовувати взимку, у нього практично немає ворогів (крім вовків), він не схильний до хвороб, як, наприклад, кабани. Плюс — йде підживлення чисельності за рахунок переселення з Росії та Білорусі. Багато мисливців нас, екологів, підтримують в тому, що лося потрібно залишити в Червону книгу, і вони згодні на заборону полювання. Шум з вимогою дозволити полювання підняли власники мисливських господарств, які хочуть заробляти на лося, адже ліцензія на одну тварину може коштувати від 20 до 50 тис. гривень, а якщо добути тільки 20 офіційно дозволених тварин — можна заробити до мільйона гривень.

Згідно ст. 11 закону про Червону книгу, внесення тваринного до Червоної книги дає офіційний привід для створення заказників по його охороні. А у нас у лося немає жодного заказника.