Сільськогосподарські тварини — тепер не просто джерело м’яса, молока і вовни. У всьому світі міцніє новий тренд — боротьба за їхнє благополуччя і відстоювання їх прав. Так, згідно зі спеціалізованим звітом Business Benchmark on Farm Animal Welfare (BBFAW), опублікованим минулого тижня, кількість компаній, які дотримуються цього тренду, в минулому році зросла.
Експерти проаналізували, як піклуються про тварин в 150 найбільших компаніях. У цей список увійшли 69 європейських компаній, 52 — з Північної Америки, а решта — з Австралії, Бразилії, Китаю, Японії, Нової Зеландії і Таїланду. При цьому під пильний аналіз потрапили лідери галузі — Mars, McDonald’s, Groupe Danone, Marks & Spencer, Metro, Nestlé, Walmart, Cargill і багато інших.
У минулому році BBFAW досліджували 110 компаній. Експерти встановили, що в 17 компаніях турбота про тварин є невід’ємною частиною бізнес-стратегії (у 2017 році таких компаній також було 17, а в 2012 році, коли почало проводитися дослідження — всього 3). Також в 2018 році збільшилася до 63 кількість компаній, які проводять окремі заходи в цій сфері (у 2017 році — 52 компанії, а в 2012 році — 24 компанії). При цьому дослідники відзначають, що 82% компаній піднялися як мінімум на один рівень в цьому рейтингу з часу першого тесту в 2012 році.
За оцінкою BBFAW, в 2018 році про благополуччя тварин дбали 32% компаній, що потрапили під дослідження, тоді як роком раніше — 37%. Однак це не означає, що добробут тварин погіршився. Навпаки, в Європі і Північній Америці він виріс, але загальний показник просів з тієї причини, що в перелік досліджуваних компаній додалися нові, переважно з Латинської Америки і Південно-Східної Азії, де стандарти благополуччя тварин — набагато нижче.
Згідно зі звітом, найкраще дбають про сільськогосподарських тварин фермери Великобританії — в цій країні стандартів поводження з тваринами дотримуються 61% компаній, тоді як в середньому в ЄС цей показник становить 34%, в Північній Америці — 28%.
Лідерську позицію серед компаній по дбайливому поводженню з тваринами зайняла одна з найбільших мереж роздрібної та оптової торгівлі в Швейцарії і Ліхтенштейні — компанія Coop Group. На другому місці — Cranswick, британський виробник продуктів харчування. На третьому — Marks & Spencer, найбільший британський виробник одягу. На четвертому місці — Noble Foods, британський постачальник свіжих продуктів для великих ритейлерів і споживачів. Замикає ТОП-5 компаній мережа британських продуктових супермаркетів Waitrose.
Експерти відзначили, що крім обіцянок уникати утримання тварин в тісних умовах, компанії також беруть на себе і інші зобов’язання, що полегшують долю стада. Зокрема, з 150 компаній 77 публічно взяли на себе зобов’язання не використовувати речовини, що сприяють росту тварин; 83 компанії зобов’язалися скоротити або повністю відмовитися від використання антибіотиків; 62 компанії погодилися уникати практики, коли тварини забиваються без оглушення, а 36 компаній — обмежити тривалість транспортування тварин, яке дуже важко ними переноситься, до 8 годин або менше.
Хоча частково збільшення добробуту сільгосптварин пов’язано із запитом з боку споживачів і турботою про клімат, але бізнесом в цьому питанні рухає і меркантильний інтерес — така практика іноді веде до мінімізації втрат і сприяє збільшенню прибутку.
iAgro вирішив згадати п’ять кейсів, коли права промислових тварин ставали приводом для жвавих дискусій в суспільстві і навіть змушували цілі галузі змінювати усталені бізнес-схеми.
У листопаді минулого року в Швейцарії пройшов референдум, на якому громадяни повинні були вирішити: чи виділяти державні субсидії конкретно тим фермерам, які не видаляють коровам роги. Справа в тому, що три чверті корів в Швейцарії — безрогі, роги видаляють в дитинстві за допомогою розпеченого заліза. Безрогі корови потребують менше місця для свого утримання, тобто — більш зручні для бізнесу. Однак один з фермерів порахував, що так поводитися з корівками неправильно — процес видалення рогів для тварин дуже болісний, тоді як роги допомагають коровам спілкуватися один з одним і беруть участь в регулюванні температури тіла. Совісний фермер зібрав 100 тис. підписів, що дозволило винести питання рогів на національний референдум, а ця законодавча ініціатива отримала горду назву «Про гідність сільськогосподарських тварин».
Слід врахувати, що корова — один із символів Швейцарії, її тотемна тварина. Збереження коров’ячої «гідності» обійшлося б в 30 млн франків на рік, хоча сільськогосподарський бюджет Швейцарії — 3 млрд франків. Однак на референдумі все ж переміг практицизм швейцарців — за субсидії фермерам (читай — за збереження рогів коровам) висловилися 45,2% тих, хто проголосував, проти — 54,5%.
Суд Європейського Союзу 26 лютого виніс вердикт за позовом, який французька організація із захисту тварин OABA подала проти французького органу з сертифікації Ecocert ще в 2012 році. Захисники тварин наполягали на тому, що м’ясо, отримане при забої тварин за ісламськими релігійними стандартами, не може продаватися з маркуванням «органічний продукт». Їх позиція полягає в тому, що оскільки тварини перед забоєм не оглушуються, то це веде до їх страждань під час забою, а значить, така продукція не може називатися органічною.
Згідно норм шаріату, корів і овець забивають без попереднього оглушення. Ця практика дозволена в більшості країн Європи, виходячи з міркувань свободи відправлення релігійних обрядів.
Це не єдине судове рішення, яке постає на захист тварин, навіть якщо суперечить культурним і релігійним традиціям. в 2017 році забій худоби без оглушення електричним струмом був заборонений в бельгійській Фландрії, і заборона почала діяти з початку цього року. А з 1 вересня така ж заборона набуде чинності в бельгійській Валлонії. Хоча заборону розкритикували мусульманська і іудейська громади, але більшість населення підтримали її.
Громадська організація «Єдина Планета» проводить кампанію по забороні та закриттю всіх звіроферм в Україні, в яких розводяться тварини з метою отримання хутра. Громадським активістам вдалося залучити на свою сторону депутатів, і в Раді був зареєстрований законопроект №10019, який передбачає закриття всіх звіроферм з 1 січня 2025 року. Громадські активісти посилаються на досвід Європи, де вже в 14 країнах звіроферми повністю заборонені, а в інших країнах встановлено значні обмеження на їх роботу. При цьому захисники тварин апелюють до того, що тварини, що вирощуються для виробництва хутра, є дикими, а не сільськогосподарськими, і у них велика потреба в русі, тоді як їх утримують у тісних клітках. Також зоозахисники вважають, що методи забою хутрових звірів більше нагадують тортури.
Корида є невід’ємною частиною культури та історії Іспанії, навіть словник Королівської Академії наук Іспанії визначає тавромахію (змагання людини з биком) як мистецтво. Однак захисники тварин «спокусилися» і на це, і їм навіть вдалося домогтися певних успіхів.
Наприклад, корида більше не проводиться на Канарських островах, а в 2004 році столиця автономної області Каталонії Барселона була оголошена «містом, вільним від кориди». Однак це був лише гасло, оскільки регіональний парламент Каталонії ухвалив рішення про заборону кориди тільки в 2009 році. Останні бої биків пройшли в Каталонії 25 вересня 2011 року на барселонському «Торос Монументаль».
Перші свідчення про регулярний китобійний промисел в Європі норвежцями в Скандинавії датуються 800-1000 роками н. е., а з роками він поступово поширився вздовж узбережжя Європи далі до Гренландії, і його вели данці, англійці, японці. Після появи китобоїв в XVII столітті на східному узбережжі Північної Америки він згодом став потужною індустрією, оскільки китовий жир використовувався в якості палива для освітлення вулиць і приміщень.
У міру розвитку технічних засобів — винаходи гарпунноъ гармати, перехід на видобуток китів з вітрильників на пароплави — китобійний промисел все розростався, захоплював все більш віддалені регіони океанів, а також — всі нові види китів. Уже до кінця XIX століття популяції гренландських і гладких китів були майже повністю винищені, і видобуток китів до середини ХХ століття різко впав через різке скорочення популяції тварин.
У 1972 році США прийняли Акт Захисту Морських Ссавців, який заборонив видобуток нафти й імпорт морських ссавців і продуктів, що виготовляються з них, за винятком особливих випадків, таких як полювання для забезпечення потреб корінних народів, наприклад ескімосів і алеутів. У 1982 році Міжнародна Китобойная Комісія ввела з 1985-1986 рр. мораторій на весь комерційний китобійний промисел, проти якого виступили Норвегія, Фарерські острови, Ісландія, Гренландія і частина Канади, які створили свою власну контролюючу організацію — Комісію з Морським Ссавцям Північної Атлантики.
У 2010 році Міжнародна Китобойна Комісія під тиском Японії, Ісландії та Данії зупинила дію мораторію на видобуток китів.