Забезпеченість вітчизняних аграріїв насінням українського походження досить висока.

Про це заявив завідувач відділу інвестиційного і матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук, передає AgroPortal.

На його думку, задовольнивши внутрішню потребу в насіння і садивний матеріал по всіх сільськогосподарських культурах, крім кукурудзи, соняшнику і зернобобових, Україна має потенціал нарощування експорту цього виду агропродукції до $1,5 млрд. Зараз же за кордон щорічно поставляється насіння на суму всього лише від $10 до $20 млн.

За 2018 рік продано тільки +1799 т насіннєвої пшениці при потенціалі в 855,3 тис. т, а ячменю — 234 т з 576,5 тис. т. Обсяги закордонних поставок гречки — в Південну Африку — склали 93 т, тоді як Україна має можливість експортувати 24,5 тис. т насіння цієї сільгоспкультури.

У структурі українського експорту насіння традиційно домінує кукурудза. Обсяги її поставок на зарубіжні ринки за 2018 рік у вартісному вимірі становили $9,4 млн, а частка насіння кукурудзи у вітчизняному експорті становила близько 85%. Основними країнами — споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є країни СНД — Білорусь, Молдова, Грузія та Казахстан.

На зовнішніх ринках відносно українського насіння зберігається цінова дискримінація. Зокрема, вітчизняна кукурудза йде на експорт по $2113 за 1 тонну, тоді як імпортна закуповується за вдвічі вищою ціною в $3950. Пшеницю ми продаємо в 2,5 рази дешевше (450 $/ т), ніж купуємо, а ячмінь — в 1,8 рази дешевше (570 $/ т).

Однак, на думку експерта, реалізації експортного потенціалу вітчизняного насіннєвого матеріалу перешкоджає цілий ряд факторів.

З одного боку, це невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, яке посилюється неповним приєднанням України до Схем сортової сертифікації Організації економічного співробітництва і розвитку.

З іншого, низька якість українського насіння в порівнянні з насінням країн ЄС і США, а також сильний захист внутрішніх насіннєвих ринків інших країн для входження іноземних, в тому числі і українського насіння.

На думку вчених, подолати цю проблему можна лише запровадивши цивілізований, прозорий, ринковий оборот насіння і садивного матеріалу, а також захист інтелектуальних прав селекціонера і селекційних установ.

Для цього, перш за все, слід підвищити платоспроможність суб’єктів процесу виробництва і використання сортового насіння від початкової до кінцевої ланок руху товару насіння, а також розробити механізм управління ринком насінництва в напрямку збільшення обсягів пропозиції сертифікованого насіння, подальшого їх здешевлення, поліпшення якості та асортименту.

Також необхідно створити систему насінництва зернових культур в кожному регіоні (області), яка включала б селекційно-насіннєвий центр, насіннєвий завод та регіональне об’єднання виробників насіння.

Крім того, доцільно ввести практику прийняття періодичних, розрахованих мінімум на 4-5 років дії, базових законів щодо державного регулювання ринку насіння. Це буде сприяти стабільності і комплексності державного регулювання, відповідності тенденціям у розвитку національної економіки, зниження залежності державних програм підтримки від бюджетного процесу.

«І, нарешті, вкрай важливим є здійснення подальших заходів щодо повного приєднання України до Схем сортової сертифікації насіння для міжнародної торгівлі», — підсумував Олександр Захарчук.

Нагадаємо, раніше виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко розповіла iAgro, які основні тенденції на ринку насіння в Україні та перспективи його розвитку.