Кінець 2018 – початок 2019 року для рибного господарства України був непростим періодом. Нестабільна ситуація в Азовському морі, невизначеність статусу українських рибалок у цьому регіоні та певна неузгодженість дій учасників ринку викликала побоювання, що показники роботи цієї галузі можуть погіршитися. Але попри усі складнощі підсумки минулого року виявилися досить оптимістичними: промисловий вилов риби за рік збільшився майже на 8% у порівнянні з 2017-м, склавши в абсолютних показниках 15 977 тонн, для українських морепродуктів відкриваються нові ринки, а профільне міністерство схвалило програму державної підтримки рибгоспів. Та й українсько-російський протокол щодо вилову на Азові підписано.
Голова Державного агентства рибного господарства України Ярослав Бєлов розповів iAgro, в якому напрямі рухається реформа рибного господарства України, яких змін слід очікувати промисловим рибалкам, на скільки може зрости вилов риби у найближчі п’ять років, чому рибалкам-любителям потрібно буде брати на риболовлю свій смартфон і як можуть зрости штрафи за незаконний вилов риби.
Держрибагентство розробило Стратегію реформування розвитку рибного господарства. На якій стадії знаходиться цей документ?
Стратегія була розроблена і погоджена Міністерством аграрної політики та продовольства України, зараз вона розіслана зацікавленим центральним органам виконавчої влади, потім буде доопрацьована з урахуванням зауважень, і після того – винесена для розгляду Кабінетом міністрів. Цей документ передбачає першочергові заходи з розвитку галузі лише на п’ять років, але ми очікуємо, що ефект буде суттєвий. Якщо у 2018 році за попередніми даними вилов водних біоресурсів в Україні склав близько 90 тис. тонн (в тому числі, океанічний вилов), то через п’ять років після початку реалізації цього документу, ми очікуємо зростання обсягу до 180 тис. тонн.
Одночасно зі стратегією Держрибагентство вже працює над розробкою плану заходів та документів, необхідних для її реалізації.
Що передбачає цей документ? Які зміни чекатимуть на галузь?
Основні напрями розвитку галузі такі: розвиток аквакультури, реформування сфери комерційного рибальства і боротьба з незаконним, непідзвітним та нерегульованим рибальством (ННН-рибальство).
Перший напрям – доволі змістовний. Минулого року Кабмін надав можливість компаніям, які займаються аквакультурою (тобто вирощують товарну рибу або рибопосадковий матеріал) отримувати пільгові кредити. Але аквакультура – це один з найскладніших технологічних процесів, адже суб’єкт господарювання, починаючи бізнес, отримає прибуток лише через два роки, а по осетровим – тільки через сім років.
У бізнесу має бути достатньо обігових коштів, аби взяти в оренду водний об’єкт, сплатити всі податки, оренду та плату за спецводокористування, закупити зарибок і корми. Тому Держрибагентство виступає за всебічну підтримку суб’єктів господарювання, які займаються аквакультурою. Мінагрополітики вже розробило проект закону, який дозволить таким компаніям брати участь в інших програмах держпідтримки, а не тільки у пільговому кредитуванні.
Стратегія реформування галузі передбачає також і врегулювання питань, пов’язаних з орендою та приватизацією гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, тобто водних об’єктів, які належали до державних рибогосподарських підприємств, що було приватизовано. В результаті цього гідротехнічні споруди рибницьких ставів залишились в державній власності. Кількість таких гідроспоруд на сьогодні складає 4 404 інвентарних об’єктів. Вони зараз належать державі та заборонені до приватизації. Але компанії, які їх експлуатують, не мають стимулу інвестувати в розвиток, ремонт чи підтримку цих об`єктів в належному стані, адже це не є їхньою приватною власністю. Тому ми опрацьовуємо питання приватизації хоча б тих гідротехнічних споруд, які не пов’язані із захистом територій від підтоплення та шкідливою дією вод.
Також необхідно врегулювати питання надання в оренду частини водосховищ комплексного призначення для розміщення рибницьких ставів, таких, наприклад, як каскад Дніпровських водосховищ. Але питання надання в оренду їх частин на даний час не врегульовано і зараз на цих водних об’єктах ведеться тільки промислове рибальство. Тобто компанії виловлюють рибу, яка виросла сама, але брати в оренду ділянки водосховища для вирощування риби не мають можливості. З іншого боку, у бізнесу є вже таке бажання: в Київській області діє досить успішне підприємство, яке вирощує осетрових і виробляє чорну ікру та експортує свою продукцію. Компанія має бажання взяти в оренду частину Канівського водосховища для розміщення садків. Але на сьогодні немає законодавчої бази надати їй таку можливість. Тому ми розробили проект закону, який це дозволить.
На сьогодні у нас є інвестори, які зацікавлені вкладати в розвиток марикультури. Частини акваторій моря надаються в оренду розпорядженнями Кабінету Міністрів України і Держрибагентство вже розробило перший проект такого розпорядження по Чорному морю, який проходить процес узгодження в Мінагрополітики, після чого буде надісланий на узгодження з центральними органами виконавчої влади.
У разі прийняття розпорядження, цей проект може стати пілотним для розвитку марикультури, тому що подібні підприємства у нас залишились на тимчасово окупованій території.
Які зміни очікують на комерційне рибальство у разі прийняття Стратегії?
Ми плануємо вдосконалити розподіл квот таким чином, щоб першочергове право на вилов риби отримували компанії, які мають власну матеріально-технічну базу, потужності для зберігання та переробки риби. Це дасть поштовх розвитку саме того бізнесу, який створює додану вартість.
Також ми хочемо, щоб промислове рибальство брало участь у зарибленні природних водойм. На сьогодні компанії отримують квоти на вилов риби, сплачуючи при цьому збір за спеціальне використання риби. А витрати на зариблення несе переважно держава, оскільки зариблення водойм для бізнесу – справа добровільна і бажаючих на сьогодні небагато. Компанії сплачуть збір за спеціальне використання водних біоресурсів, але його розмір надзвичайно малий. Наприклад, розмір збору за 1 кг виловленого товстолоба складає 38 копійок, ці кошти надходять до бюджетів різних рівнів, але вони не покривають всіх витрат, які несе держава при зарибленні водойм. Якщо ми зобов’яжемо суб’єктів господарювання відтворювати запаси іхтіофауни, то вони, розуміючи, що їм потрібно купувати зарибок наступного року, будуть укладати договори з компаніями, які вирощують цей зарибок. Таким чином, ми дамо поштовх для компаній, які займаються аквакультурою і в той же час підтримаємо певний екологічний баланс тих видів риб, які надмірно експлуатуються, особливо на внутрішніх водних об’єктах.
Чого чекати від реформ рибалкам-любителям? Чи буде дозволена вільне рибальство як сьогодні, чи все буде тільки за гроші?
Зараз ми працюємо над концепцією платного рибальства, але вона не буде стосуватись гарантованого державою права загального користування водоймами та водними біоресурсами. Сьогодні кожен громадянин має право вийти на водойму і виловити добову норму вилову водних біоресурсів (3 кг риби). Якщо ж рибалка хоче впіймати більше цієї норми, то ми можемо надати таку можливість за відповідну плату.
В ідеалі це буде виглядати наступним чином: ви заходите зі свого смартфону в особистий кабінет спеціального сервісу, сплачуєте з картки певну суму, отримуєте підтвердження, що в певний день вам дозволено на певній водоймі виловити певну кількість риби. Після цього ви йдете на водойму і рибалите. Якщо до вас підходить інспектор і хоче перевірити, чи законно ви ловите рибу, він зможе зі свого смартфону зайти в цей сервіс і все побачити.
А сплачені рибалками кошти будуть направлятись в Фонд підтримки рибного господарства, про який я скажу нижче, і використовуватись на зариблення водойм. В різних країнах питання любительського рибальства вирішене по-різному: є країни, в яких здійснюється безоплатне рибальство, а є ті, де риболовля лише платна. Але це – серйозна індустрія. Для прикладу, у Сполучених Штатах вона займає хоча і невелику, але частину ВВП країни.
В Україні, спостерігаючи сьогодні за суб’єктами господарювання, що надають послуги рибальства рибалкам-любителям, ми бачимо, що цей вид дозвілля користується неабияким попитом. Іноді, щоб порибалити на платній водоймі, необхідно записуватись заздалегідь, а один день рибальства може коштувати 200, 300 та навіть 500 гривень. Тобто люди готові за це платити. Тому доцільніше зробити таким чином, щоб люди могли сплачувати за риболовлю, ці кошти могли акумулюватись у Фонді, а потім – витрачатись на зариблення цих водойм.
Браконьєрство стало серйозною проблемою для рибної галузі. Як планує Держрибагентство боротись з цим злом?
Мова йде не тільки про браконьєрство. Є таке поняття як незаконне, непідзвітне, неконтрольоване рибальство. Один з основних напрямів боротьби з ННН-рибальством – посилення відповідальності за порушення законодавства. Не чекаючи на прийняття Стратегії, ми розробили проект закону, який передбачає збільшення штрафів. Він вже був схвалений Урядом і направлений до Верховної Ради (законопроект № 9125). В Україні штрафи за порушення правил рибальства востаннє переглядались ще у 2003 році. На даний час мінімальний штраф за порушення правил рибальства складає 34 гривні, і це жодним чином не стримує процес дотримання норм закону та шанобливого ставлення до природи. Ми пропонуємо підвищити розмір штрафів за окремі порушення в 10-120 разів.
Також у нас в планах створення системи дистанційного моніторингу риболовних суден, яка дозволить інспектору рибоохорони на смартфоні чи планшеті в режимі реального часу відслідковувати переміщення плавзасобів, що здійснюють рибальство. І тоді йому не треба бігати по всьому березі та з’ясовувати, де причалить човен, і чи здасть він вилов на рибоприймальний пункт, як належить, чи тихенько продасть посереднику. Система дистанційного моніторингу не тільки покращить контроль, а й дозволить скоротити кількість інспекторів, що буде означати економію бюджетних коштів.
Крім того, в контексті боротьби з ННН-рибальством ми розробили проект закону про простежуваність походження водних біоресурсів. Це світова практика, коли держава веде облік продавців і покупців риби, а продавці повинні повідомляти про будь-які операції з рибою. Обмеживши можливість займатись незаконним виловом і реалізацією риби, ми допоможемо тим суб’єктам господарювання, які працюють і платять податки, підвищити привабливість їх бізнесу. Сьогодні суб’єкт аквакультури отримує в оренду ставок, сплачує за оренду водойми та землі, платить збір за спеціальне водокористування та всі інші податки, і не може конкурувати з браконьєром, який нічого не сплачуючи, вночі впіймав рибу та продав її за низькою ціною.
На 100% викорінити браконьєрство ми не зможемо, але створимо механізм, який допоможе вести облік переміщення риби з судна до рибоприймального пункту, і потім – до покупця.
Нещодавно Мінагрополітики погодило проект закону, що передбачає створення Фонду підтримки розвитку рибного господарства. Що передбачає цей Фонд?
Створення Фонду є одним з головних пунктів Стратегії реформування рибної галузі. Сьогодні штрафи за порушення рибальства, компенсаційні виплати за збитки, завдані державі, підприємствам, рибним господарствам, сплачуються до місцевих бюджетів. Навіть гроші за проведення днопоглиблення сплачуються в місцевий бюджет. Але вже з місцевих бюджетів кошти на відтворення рибних запасів майже не надходять. Тому необхідно створити механізм, який би дозволяв направляти ці кошти за призначенням, тобто на збалансоване природокористування і відновлення чисельності водних біоресурсів. Основна ідея цього законопроекту – встановити перелік джерел надходжень до Фонду і перелік напрямів використання. Такий Фонд працює в ЄС, Норвегії, Латвії. Наповнення Фонду планується за рахунок частини податків та зборів, які сьогодні сплачуються до державного та місцевого бюджетів.
Основні напрями використання – наукове забезпечення галузі, яке дуже недофінансоване, а в рибному господарстві все починається саме з науки, і відтворення водних біоресурсів та екосистеми.
Минулого року активніше, ніж в попередні роки, здійснювалось зариблення водойм. Наскільки суттєвим було збільшення цього показника і які подальші плани?
У 2018 році за кошти державного бюджету було вселено понад 14 млн екземплярів риби. Якщо останні 7 років зариблення відбувалось тільки по Каховському водосховищу, в межах Херсонської області, то минулого року ми значно розширили географію вселення водних біоресурсів. Так, Київське водосховище поповнювалось рибою 4 рази. Також зариблювали Канівське, Кременчуцьке, Каховське, Дністровське водосховища, річки Дністер, Десна, Південний Буг, Сула і багато інших. Щодо видів риби, то це була і червонокнижна стерлядь, яка заборонена до вилову, і щука, сом, рослиноїдні види риби.
Основним пріоритетом сьогодні є зариблення малих річок всієї країни, на що будуть скеровані потужності державних рибовідтворювальних заводів.
