Випадки отруєння бджіл пестицидами в минулому сезоні отримали великий резонанс. Особливої гостроти цій проблемі надала непроста ситуація, що склалася на українському ринку меду — обсяги експорту значно скоротилися, непроданими з попереднього сезону залишилися значні партії, і пасічниками ризикують недоотримати прибуток. Однак є у бджолярів і інші проблеми, які завдають набагато більших збитків їхньому бізнесу. Євген Руденко, доктор ветеринарних наук, директор Інституту тваринництва НАНУ, розповів iAgro, які помилки допускають пасічники сьогодні, і де ще є ресурс для підвищення рентабельності їх бізнесу.
Офіційна статистика свідчить, що в минулому році надійшло 1480 скарг на отруєння бджіл, в них говорилося про загибель 45 тис. бджолосімей. Але з 2,6 млн бджолосімей в Україні кількість загиблих становить всього лише 1,7%. А від загальної кількості всіх пасічників, яких на сьогодні близько 350 тис., чисельність тих, хто поскаржилися на загибель бджіл від пестицидів становить лише 0,4%.
Тому проблема отруєння бджіл пестицидами — надумана. Тому що, наприклад, загибель бджіл від такого інфекційного захворювання, як нозематоз, і від неправильного ведення пасічної справи становить 15-20%.
У наших пасічників є напрямки, якими слід було б зайнятися, щоб підвищити віддачу свого бізнесу. Наприклад, недостатньо поставлена система самоконтролю. Що під цим мається на увазі? Ми сьогодні живемо у світі, коли людина вранці не ставить сама собі питання: а чистити йому зуби? Почистити зуби — це найпростіша система самоконтролю, яка дозволяє людині утримувати зуби в здоровому стані. Але така ж система самоконтролю повинна бути й у фермера, й у бджоляра. Для них — це фіксація своїх дій, пов’язаних з технологією ведення своєї справи. Наприклад, фермер повинен записати, яку концентрацію пестициду в розчині він застосував, тому що часто концентрація може перевищуватися в надії на більш ефективний результат. В Європі застосовуються карти самоконтролю, які передбачені для всіх сфер аграрної діяльності, будь то свинарство, молочне скотарство, рослинництво або бджільництво.
Бджолярі також повинні вести журнали, тому що це допомагає їм правильно виконувати всі технологічні елементи своєї діяльності: вчасно підгодувати, поставити рамку з вощиною, розширити гніздо, сформувати його — інакше станеться роїння, і бджолосім’я ослабне. У нас же з цим проблема. А як можна визначити достовірність отруєння бджіл, якщо у пасічника немає пасічного журналу, а тільки один паспорт, в якому написано, скільки було бджолосімей. З урахуванням того, які обсяги меду виробляє Україна, у нас вже сформувалося промислове бджільництво, і багато пасічників ведуть бізнес як треба. Але, в той же час, частка тих, хто ще працює дідівськими методами, на жаль, поки що висока.
Ще одна проблема, яка негативно впливає на галузь — непродумані дії, пов’язані з завезенням в Україну порід бджіл, які при змішуванні з місцевими породами призводять до ослаблення імунітету. При правильній селекції, припливі в породу свіжої крові, ми маємо позитивний ефект. Але неправильна селекція, навпаки, призводить до ослаблення активності бджіл, знижується їх продуктивність, і в результаті ми втрачаємо імунітет бджіл. А їх імунітет — це дуже складний механізм, тому що бджола в еволюційному плані — набагато давніше людини, її імунітет з’явився ще тоді, коли людини не було на цій планеті.
Наприклад, італійська порода бджіл поширена в Америці. Але це бджола, яка вимагає тривалого і безперервного медоконвейера, саме тоді вона може розкрити свій потенціал. Італійська порода хороша, коли медовий конвеєр триває з 1 січня по 31 грудня. А якщо «італійку» завозять в Україну на короткий період медозбору (6 місяців триває зимівля і потім 3 місяці — медозбір), то вона просто не справляється з нашими умовами.
Ніхто в світі не отримує такі взятки меду, як бджолярі в Україні. Наші бджоли — це наша спадщина. Але непродуманими діями цю спадщину можна дуже швидко погубити.