Польські фермери в цьому році активізувалися — вони протестують проти несправедливої ​​(на їхню думку) аграрної політики уряду. Зокрема, поляки незадоволені головною роллю Німеччини в ЄС, що відбивається на їхньому гаманці, падінням збуту своєї продукції через збільшення імпорту продукції з України, закриттям ринку збуту в Росії.

Демонстранти принесли оперезану польським прапором труну з написом «Польське сільське господарство 2019 року», на якій лежав великий цвях, що символізувало «останній цвях в кришку труни аграрного сектора країни».

Демонстранти зібралися біля Польського Сейму, взявши з собою кілька ящиків з яблуками (у польських фермерів найбільші проблеми — зі збутом саме цього фрукта). У хід пішли свистки і дудки, а також сирена, виття якої схоже на попередження про авіаналіт. Останній засіб, до речі, був досить дієвим: владі навіть довелося попереджати жителів Варшави, що нічого катастрофічного не відбувається — це не війна, а всього лише боротьба селян за свої права.

Напередодні акції протесту польських фермерів, 2 квітня, кілька сотень сільгоспробітників також протестували в Ганновері. Акція була спрямована проти введення більш строгих правил внесення добрив з метою зберегти чистоту підземних вод. Демонстранти виступали в масках, що зображують ініціаторів посилення екологічних норм — федерального міністра сільського господарства Юлію Клекнер і федерального міністра навколишнього середовища Свена Шульца.

Однак наймасовіші за останній час протести німецьких фермерів пройшли в січні в Берліні, якраз під час проведення міжнародної аграрної виставки «Зелений тиждень». Понад 35 000 «трудівників німецького села» і їх прихильників пройшли маршем, в якому вимагали зміни аграрної політики — їх не влаштовує характер розподілу дотацій за площами сільгоспугідь. Також вони домагалися підтримки саме для того агробізнесу, який не несе шкоди навколишньому середовищу, і введення правил утримання тварин, які б відповідали їх біологічним особливостям.

Найнеординарніші агро-протестанти — французи. У 2018 році аграрії батьківщини шампанського і вишуканих сирів відзначилися кілька разів креативним і жорсткими акціями протесту. Наприклад, в червні вони виступали проти імпорту пальмової олії, яка використовується для виробництва палива. Французи відчували себе ображеними, оскільки їх рапсову і соняшникову олії виробники палива не захотіли використовувати через більш високі ціни. В результаті фермери заблокували в’їзди на нафтопереробні заводи, викинувши гори землі, щебеню та цибулі.

А вже через місяць французькі фермери традиційно (вони це роблять щороку) спробували заблокували проведення знаменитої велогонки «Тур де Франс», перегородивши дорогу тюками із соломою.

У 2017 році фермери в Ліоні виступили проти маленької квоти на відстріл диких вовків, які, за їхніми словами, за рік знищили у Франції 10 тис. овець. В якості «масовки» пікетники пригнали на центральну площу Ліона 1,5 тис. Овець.

Але найбільш жорсткі акції протесту французьких хліборобів пройшли в серпні 2015 року — фермери північно-західній частині країни влаштували в містечку Сен-Ло вельми агресивну акцію. Протестуючи проти низьких закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, вони палили покришки і залили будівлю префектури рідким гноєм.

Італійські фермери не надто активні в протестних проявах. Але навіть якщо вони їх і влаштовують, то такі акції відверто нудні — і це при всьому відомому італійському темпераменті і експресії. Наприклад, в лютому цього року фермери Сардинії протестували проти низьких закупівельних цін на молоко. Але в якості «заходів впливу» вони вилили на дорогу кілька тонн молока, влаштувавши справжні молочні ріки. І на цьому весь протестний антураж вичерпався.

Цей протест був скоріше схожий на акцію правоохоронних органів по знищенню контрафактної продукції. Єдине, що додало інтригу тому, що відбувається — через акції фермерів місцева футбольна команда «Кальярі» не змогла вилетіти на матч в Мілан.

До речі, якщо разом збираються молочники з різних країн, то частка креативу відразу підвищується. У січні 2017 року виробники молока з Бельгії, Німеччини, Франції, Нідерландів і Литви в ході протесту проти низьких цін на їх продукцію і рішення європейської влади викинути на ринок запаси сухого молока засипали тоннами цього продукту будівлю штаб-квартири Євросоюзу.

Американським фермерам в останні роки нема коли протестувати — вони вважають за краще працювати і заробляти, а не чекати манни небесної від уряду. Однак якщо американський фермер уже береться привселюдно висловлювати свою незгоду з держполітикою, то робить це «по-дорослому».

Так, в січні 2016 року кілька десятків фермерів на південному сході штату Орегона зі зброєю захопили будівлю адміністрації місцевого заповідника. Вони вимагали скасувати заборону на використання земель, які відносяться до заповідника. При цьому протестанти були екіпіровані і озброєні не гірше рейнджерів.

Пальму першості за найбільш «відв’язними» протестами можна з упевненістю віддати колумбійським фермерам. У 2013 році вони виступали проти підписання угод про вільну торгівлю з США і Євросоюзом, через які колумбійські фермери не витримували конкуренції і розорялися. Вони також вимагали збільшення урядових субсидій і зниження цін на добрива.

Протестувальники перекривали траси і закидали поліцію камінням, а та у відповідь застосувала сльозогінний газ і зброю. В ході акцій протесту загинуло три людини. В результаті президент Колумбії вирішив сісти з протестантами за стіл переговорів.

Рік тому українські фермери і агровиробники також вийшли на одну з найбільших аграрних акцій протесту останніх років. Мета — домогтися скасування поправок до закону, які скасовували відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку. Найяскравіша частина протесту пройшла біля будівлі Верховної Ради. Протестувальники (як це часто прийнято у всіх українців-протестантів) прийшли з державними прапорами, і плакатами «Руки геть від ПДВ!» та «Законопроект №7403-2 поверне справедливість!». Крім того, аграрії перекрили кілька великих автотрас.

В цілому вийшло нуднувато і без вогника, якби не плакати і виступи ораторів, ніхто б і не зрозумів, що протестують саме аграрії. Судячи з усього, українським селянам потрібно ще вчитися не тільки передовим агротехнологіям, а й креативності акцій протесту, щоб зуміти дохідливо пояснювати їх мету.