Інститут аграрної економіки оприлюднив статистику імпорту та експорту насіння зернових і олійних культур за минулий рік.

Згідно з цими даними, імпорт насіння в Україну за минулий рік виріс на 15% в порівнянні з 2016 роком — до 400 млн доларів і перевищив експорт в 26 разів. 98% імпорту припало на насіння трьох культур: соняшнику, кукурудзи та ріпаку.

При цьому соняшник в минулому році поставив рекорд з імпорту, досягнувши 24,8 тис. тонн, а його частка в імпортному посівному матеріалі склала близько 58%. Українські аграрії витратили на насіння соняшнику 230,3 млн, коли імпортували з Туреччини майже 36% насіння, з США — 26,4%, Франції — 15,3%, Іспанії — 6,3%, і навіть з Чилі — майже 5%. Насіння кукурудзи аграрії України закупили 35,2 тис. тонн, здебільшого — з Румунії (34%), Угорщині (26%), Франції (17,2%), Сербії (9%) і Швейцарії (6,1%). Насіння ріпаку закуповувалося в Польщі (51%) і Німеччини (36%), а сою — в Канаді (70%), і Чехії (10,7%).

У той же час говорити про те, що Україна потрапила в повну залежність від імпортного постачання насіння, буде неправильно. За словами виконавчого директора Насіннєвої асоціації України Сюзанни Григоренко, якщо дивитися на обсяги імпорту насіння в Україні в динаміці за останні 5 років, то вони знизилися. «Імпорт в рази перевищує експорт, але якщо дивитися в динаміці, то він за обсягами знижується, тому що виробництво частково перемістилося в Україну», — сказала вона.

Крім того, зазначила Григоренко, динамка імпорту в фінансовому вираженні обумовлена ​​також коливаннями курсу долара. Представник однієї з іноземних компаній, що працює на українському ринку насіння, за умови анонімності уточнив, що якщо ще 10 років тому в Україні вироблялося лише 10-15в% насіння кукурудзи, а решта — імпортувалися, то зараз ситуація дзеркальна: 70-80% насіння імпортної селекції виробляється вже в Україні. Виняток становить хіба що виробництво насіння соняшнику, оскільки для вирощування насіння цієї культури в Україні дуже складно дотримати вимогу просторової ізоляції — відстань між полем, на якому вирощується насіння до найближчих посівів товарного соняшнику має становити не менше 1,5 км.

«В умовах, коли в Україні соняшник вирощується на 6-7 млн ​​га, дотримати таке правило практично неможливо. І саме через це забезпечити якісне виробництво насіння соняшнику в Україні дуже і дуже складно. І ось у зв’язку з цим насіння соняшнику, в основному, і імпортується», — зазначив представник компанії, додавши, що в перспективі ця тенденція збережеться.

Нові підприємства по виробництву насіння в Україні будуть відкриватися, але це стосується в першу чергу підприємств з виробництва насіння пшениці — вони технологічно простіші і дешевші. «Кожен великий агрохолдинг, який вирощує пшеницю або ячмінь, будує собі завод. Це коштує небагато і дозволяє значно економити на насінні.

Стосовно заводів з виробництва насіння кукурудзи та соняшнику, то ТОП-5 найбільших гравців вже інвестували в Україну, побудували тут заводи. Можливо, в перспективі 5-10 років якісь з цих великих компаній ще побудують кілька заводів, але в цілому ринок заповнений», — сказав співрозмовник iAgro.

Значний дисбаланс між імпортом і експортом насіння викликаний і тим, що для українського насіння в останні кілька років закрилися основні ринки збуту. Зокрема, російський Россільгоспнагляд ввів заборону на імпорт насіння з України, а цей ринок був для українських виробників основним. Зараз виробники насіння в Україні пов’язують великі надії з відкриттям ринку Європейського Союзу.

«Ситуація може змінитися в найближчі півроку, коли Єврокомісія відкриє двері для насіння українського виробництва. Тоді українські виробники можуть значно збільшити експорт, тому що собівартість виробництва насіння в Україні значно нижче, ніж в Європі», — зазначив представник компанії. За його словами, після цього українським компаніям не складно буде протягом 2-3 років значно наростити експорт. Однак бізнес хоче бачити в Україні рівні умови для всіх учасників ринку. У той же час нещодавня ініціатива української влади підтримати українську аграрну науку коштом видачі фермерам компенсацій за умови покупки ними насіння української селекції, викликала подив.

За словами представника бізнесу, іноземні компанії для того, щоб видати новий продукт, вкладають в його створення десятки і сотні мільйонів доларів щорічно протягом 10-15 років, тоді як українська селекція останні 25 років практично не фінансувалася.

«Між українською і іноземною наукою в сфері селекції насіння — прірва, яка утворилася за 25 років. І подібною стимуляцією українських фермерів цю прогалину не заповнити. Щоб українська селекція була конкурентоспроможною на світовому ринку, потрібно мінімум протягом 10 років інвестувати в неї величезні гроші. Звідки вони візьмуться?», — спитав представник компанії.