Минулого четверга, 22 березня, Комітет ВР України з питань бюджету, згідно затвердженого раніше плану роботи, зібрався для обговорення технічного питання про розподіл субвенцій між місцевими бюджетами.
Однак, несподівано на порядку денному постало ще одне питання – погодження розподілу коштів, передбачених у державному бюджеті на підтримку тваринництва в Україні на 2018 рік (розпорядження КМУ від 28.02.2018 р № 128-р). Депутати відмовилися знизити ліміт отримання дотацій на одну компанію до 150 млн гривень, але запропонували скасувати передбачене спочатку обмеження в розмірі 500 млн гривень на одного одержувача, за умови виконання ним низки соціальних зобов’язань.
Леонід Козаченко, народний депутат України, Голова підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі Комітету ВР України з питань аграрної політики та земельних відносин
Рішення бюджетного комітету рекомендувати Кабміну зняти прописані в порядку розподілу коштів обмеження в 0,5 млрд гривень на одну компанію для мене стало сюрпризом. Це рішення було прийнято: а) спонтанно; б) з незрозумілої логіки. Рекомендація про зняття верхньої межі одержувачам дотацій не узгоджена з Громадською радою при Міністерстві агрополітики, громадськими професійними об’єднаннями, такими як Всеукраїнська аграрний рада, Аграрний союз, Українська аграрна конфедерація, які зайняли іншу позицію.
Які перспективи реалізації програм держпідтримки в агросекторі після таких рішень? Більшу частину державних дотацій знову отримають великі аграрні компанії, а середні і дрібні аграрні гравці або не отримають їх зовсім, або отримають в мізерному обсязі – до 10% компенсації. Принципове питання – черговість виплати дотацій в рамках виділених фінансових обсягів. Тобто невеликим сільгоспвиробникам можуть і не відмовляти в підтримці безпосередньо, їм просто будуть говорити, що закінчилися гроші, бо великі підприємства раніше подали заявки і вибрали всі відведені на звітний період суми. Аграріям при цьому рекомендують звертатися до Верховної Ради з тим, щоб внести зміни в бюджет і додати фінансування, тоді вистачить на всіх. А представники агрохолдингів кажуть: «Зачекайте, ми щось порушили? Ми діяли точно так, як написано в Положенні про дотації».
Так, не заперечую, це законно. Але чи справедливо? Холдинги нібито нічого не порушили, але малим фермерським господарствам коштів на компенсацію не залишається.
Який вихід із ситуації? Моя думка – потрібно формувати абсолютно різні програми держпідтримки для дрібних сімейних фермерських господарств, для середніх господарств десь від 1,5 тис. га і для великих, які мають від 50-100 тис. га і більше. Безумовно, аграрії будь-якого масштабу потребують допомоги держави. Але в різному ступені і в різних форматах. Не може агрохолдинг претендувати на таку ж систему підтримки, як сімейне фермерське господарство. А у нас виходить, що всім однаково! Візьміть програму компенсації відсотків по кредитах. Тут теж повинен бути диференційований підхід, який повинен враховувати безліч чинників. 70% кредитів, які беруть аграрні підприємства, видаються в першій половині року, тому що головні витрати сільгоспвиробники несуть в період весняної посівної. Обсяг кредитування аграріїв для осінньої посівної і для збирання врожаю менше. Вже починають збирати урожай, і у них є поточні кошти, яких достатньо, щоб купити пальне, добрива, паливо, тощо Тому лише третина кредитів береться в другій половині року.
Якщо брати загальну суму кредитування аграріїв, яка, за моїми оцінками, становить близько 70 млрд грн, то з них великі аграрні підприємства беруть 40 млрд грн, а дрібні отримують в кредитах 30 млрд грн. Якщо в першій половині року великі аграрії виберуть практично весь зазначений обсяг кредитування, то майже вся компенсація піде їм. Виходить, що середні та дрібні фермерські господарства в період січень-червень можуть розраховувати на підтримку держави, а ось у другій половині року їм може не вистачити компенсації відсотків по кредитах з держбюджету. Тому тут треба розділити державну підтримку агарного бізнесу також на три категорії і визначити, що саме, які пільги даються і кому, в якому обсязі у якому порядку. Але хочу підкреслити, що я не закликаю виключити великі компанії зі списку одержувачів держпідтримки. Здешевлення кредитних коштів потребують всі учасники АПК і таку компенсацію я б давав всім.
А ось дотації на тваринництво, на гектар, на голову, на літр я сконцентрував би на дрібних і середніх фермерських господарствах. Це повинно стати основною аграрної державної політики, в якій сімейне фермерство визначено як безумовний пріоритет.