Три думки про те, як українським товарам відповідати європейським стандартам

Олександр Суков

Україна змінює законодавство в сфері контролю якості продуктів харчування. У травні минулого року Верховна Рада прийняла закон «Про державний контроль», який імплементує європейські принципи контролю над якістю і безпекою харчових продуктів. Для запуску повноцінно оновленої системи контролю необхідно прийняти ще ряд підзаконних актів, але ринок споживчих товарів поступово трансформується з урахуванням нових правил.

Що вони уособлюють?

Галина Котик, експерт з законодавства ЄС, проект «Удосконалення системи контролю безпеки харчових продуктів в Україні»

В Європейському Союзі дуже ефективна система держконтролю якості харчових продуктів. Вона напрацьовувалась дуже довго і остаточно сформувалася тільки до 2004 року, коли були прийняті закони, що регулюють питання офіційного контролю виробників з боку державних органів. Одна з особливостей європейської системи — у відсутності тиску на оператора ринку, на бізнес. Держава визначає основні параметри, яким повинен відповідати продукт, з тим, щоб він був безпечним, а всі інші функції щодо забезпечення цієї безпеки лягають на компанію — відповідно до законодавства ЄС, основною відповідальною особою за безпечність харчового продукту є не держава, а бізнес.

В ЄС склалася система офіційного контролю — так контрольний орган є своєрідним учителем для оператора ринку, а не карателем, який його тільки штрафує. І така система вигідна всім. В ЄС система офіційного контролю за безпекою та якістю харчових продуктів базується на деяких неписаних правилах:

1. Державний контроль повинен бути регулярним;
2. Державний контроль базується на ризикоорієнтованому підході — різні категорії продуктів і різні оператори ринку повинні контролюватися з різною частотою, залежно від ступеня ризику, який несе це виробництво;
3. Контроль повинен бути непередбачуваним — бізнес не знає, коли до нього може прийти інспектор;
4. Контроль проводиться компетентним органом, до якого висуваються певні вимоги: у нього повинен бути кваліфікований персонал і обладнання, налагоджена комунікація з іншими держорганами, а також плани щодо здійснення контролю і план реагування на надзвичайні ситуації.

В Україні склалася система, при якій під контроль потрапляє тільки кінцевий продукт. Якщо, наприклад, мова йде про ковбасу, то контролюється тільки ковбаса, а ніяк не ферма, з якої надходить сировина для її виробництва. В ЄС же продукція контролюється на будь-якому етапі обігу, перевіряється кожен етап її виробництва. Наприклад, встановлено чіткі вимоги до господарства, де утримується тварина, визначено, яких хвороб у неї не повинно бути, і навіть яких хвороб не повинно бути у тварин в 10-км зоні навколо господарства. Такий же контроль на всіх етапах виробництва вже впроваджений в Україні — але тільки за законом, і ми сподіваємося, що він буде реалізований і на практиці.

Любов Акуленко, виконавчий директор Українського центру європейської політики

Україна переходить на стандарти безпеки харчових продуктів, які відкриють її продукції двері в багато країн. Той же Китай, якщо бачить наше підприємство в затвердженому списку постачальників в ЄС, з радістю готовий нас приймати. А тепер про перевірки. Деякі, напевно, бачили передачі з Ольгою Фреймут, де журналіст без попередження забігає в ресторан і може знайти там якісь порушення. У Європі цим нікого не здивуєш — там перевірки здійснюються без попередження, тоді як в Україні про аудит попереджали за 10 днів. Але ж в перевірках найважливіше, щоб виробник був готовий до них в будь-який момент. За українською практикою, харчові підприємства перевіряються один раз в два роки, але це недостатньо — в Європі це відбувається набагато частіше.

Поки що питання частоти перевірок у нас не врегульоване. Але всі підприємства будуть розподілені за групами ризику, і частота перевірок буде залежати від того, в яку групу потрапило підприємство. Якщо ваш продукт може бути потенційно небезпечним — вас потрібно перевіряти частіше, якщо ж ваш продукт не несе великої небезпеки, до вас можна прийти і раз на рік. Максимум перевірок, який може бути — 4 перевірки в рік і один аудит. Якщо ми хочемо стати європейською країною, ми не повинні боятися грати за європейськими правилами, потрібно довіритися службі і тим людям, які будуть нас перевіряти.

Микола Білоус, заступник директора департаменту безпеки харчових продуктів і ветеринарної медицини Держпродспоживслужби

Ще 7-8 років тому держава тотально перевіряла виробника — на кожному підприємстві був державний інспектор. Тоді була відповідальність держави за якість і безпеку продуктів харчування. Потім був період, коли контроль був різко ослаблений. А коли прийшов час відправляти свою продукцію на нові ринки збуту, і ми з’ясували, що весь цивілізований світ живе трохи за іншими правилами. Держава прийняла рішення орієнтуватися саме на європейське законодавство в сфері безпеки харчових продуктів. Це правильне рішення, тому що доступ в ЄС спрощує можливість постачань в країни Азії та Африки.

Традиційно європейським стандартам довіряють в світі найбільше. Міжнародний принцип державного контролю, це, перш за все, несподіванка. Поки що планується, що підприємства з високим ступенем ризику перевірятимуть раз в квартал, а з низькою — раз на рік, як і було до цього. Але на яку частоту перевірок ми вийдемо за результатами компромісу, поки невідомо. Документ, який регулює частоту перевірок — далеко не єдиний, який наближає нашу систему до європейської. Коли буде прийнятий весь комплекс, сказати важко. Наприклад, Великобританія приводила свою систему до європейської 20 років.