Ціни на цукор на світовому ринку вже досягли дворічного мінімуму — 324 дол/тонну і, швидше за все, будуть просідати і далі. Тенденція зниження цін на цукор у світі викликана, в першу чергу, дуже великим профіцитом ресурсу. За різними оцінками надлишок становить 6 —10 млн т цукру. В першу чергу ця проблема виникла в Євросоюзі: скасування квот на виробництво цукру призвело до значного збільшення обсягів виробництва. На це наклалася ситуація в Індії, де також збільшилось виробництво, та ще й уряд ввів субсидії для підтримки фермерів-виробників цукрової тростини. Зрозуміло, місцеві сільгоспвиробники від цієї держдопомоги не відмовляться і скорочення виробництва чекати не варто.

Посилюють тиск на світовий ринок постачання цукру з Пакистану, де держава субсидує експорт. Пакистанські виробники фактично можуть продавати цукор дешевше, ніж конкуренти, отримуючи різницю у вигляді субсидії. За моїми оцінками, період низьких цін на цукор у світі буде тривати як мінімум, ще один сезон. Тобто фактично два роки — 2018 і 2019 роки. Вони будуть найважчими і спрямованими фактично «на виживання» галузі.

Екстраполюємо загальносвітову ситуацію на український ринок. Для українських виробників цукру є два варіанти роботи: продаж на внутрішній ринок і продаж на світовий ринок. Внутрішній ринок зараз менш цікавий, тому що він скорочується. Плюс, ще свій вплив має мінімальна ціна, яка встановлена ​​державою на цей сезон — вона приблизно така ж, як ціна, яку готові платити покупці за кордоном. Відповідно, з точки зору маржі, нашим виробникам цукру зараз однаково — продавати на експорт або всередині країни.

Однак, є велика різниця: якщо компанія торгує на світовому ринку і має імідж хорошого контрагента, то вона отримує стабільний валютний дохід і хеджує ризики. У майбутньому сезоні можна очікувати скорочення виробництва цукру в Україні мінімум на 20% через зменшення посівних площ цукрових буряків та негативного стану самих посівів. Було різке потепління, вологи немає, дощу немає, плюс шкідники. Відповідно, виробництво буде менше. Але сильно переживати не варто, для внутрішнього ринку України в будь-якому випадку цукру вистачить. У минулому виробничому сезоні в Україні працювало 46 цукрових заводів. Потенційно, ще +20 можуть також запуститися. Для порівняння, на початку 90-х в галузі було 192 заводи.

На сьогодні саме експорт — це драйвер розвитку галузі. Експортери цукру були змушені модернізувати виробництво, так як світовому ринку потрібен цукор, як правило, першої категорії. І саме завдяки активному експорту, майже половина цукру, виробленого в Україні, відповідає першій категорії. Найближчим часом, як ми очікуємо, його частка досягне 80-90%.

З урожаю 2017/2018 маркетингового року, Україна вже експортувала за вересень-квітень 379,9 тис. т цукру. Безпосередньо в квітні було експортовано 41,8 тис. т цукру, що на 12% менше ніж у березні. Найбільше постачань здійснено в Узбекистан — 55%, 12% — до Великобританії, 6% в Азербайджан і близько 15% сумарно — в Молдову, Лівію і Туреччину. При збереженні нинішніх темпів, на кінець маркетингового року показники експорту будуть більше 500 тис т.

Крім власне цукру, у галузі є кілька напрямків і можливостей для розвитку виробництва. Можна виробляти цукор з буряка, отримувати мелясу і жом, який можна продавати. Можна виробляти з буряків цукор, робити біоетанол і біогаз. Біогаз можна продавати або використовувати його для зниження собівартості виробництва самого цукру на цукровому заводі. Цукровики розглядають всі ці можливості, бо найближча кон’юнктура, повторюся, буде не з оптимальних.