Міністерство сільського господарства і розвитку села В’єтнаму прийняло постанову про відновлення імпорту пшениці з України, який був заборонений в 2015 році через претензії до якості продукції. Забороні передувало ввезення забруднених партій пшениці за підробленими фітосанітарними сертифікатами. Ембарго було знято під гарантії здійснення суворого фітосанітарного контролю при імпорті зерна з України.
iAgro запитав експертів — чому, попри відносно невеликий обсяг експорту до В’єтнаму, це рішення дуже важливо для українського агросектору.
Родіон Рибчинський, директор «АПК-Інформ Групп»
За 5 останніх сезонів з України до В’єтнаму було поставлено сумарно 159,9 тис. тонн пшениці. З них 99,9 тис. тонн було експортовано в вересні 2013 р. Решту обсягу ситуативно відвантажувалися з травня по листопад 2015 року. Таким чином, обсяг постачань не суттєвий в порівнянні із загальним експортом пшениці з України.
Що стосується ємності в’єтнамського ринку, то, за оцінками USDA, обсяги імпорту пшениці до В’єтнаму істотно збільшувалися до 2016/17 МР (з 2,2 млн тонн в 2013/14 МР до 5,5 млн тонн в 2016/17 МР). За підсумками поточного сезону, імпорт у цю країну оцінюється у 4,2 млн тонн, а на майбутній сезон прогнозується на рівні 4,5 млн тонн.
Основними постачальниками пшениці до В’єтнаму є Австралія, Канада і Росія. У поточному сезоні тільки в липні-березні з Росії до В’єтнаму було поставлено більше 1,3 млн тонн пшениці, що становить 31% від прогнозованого обсягу імпорту. В’єтнам увійшов до п’ятірки основних імпортерів російської пшениці. Таким чином, з огляду на, що Росія стала світовим лідером в імпорті пшениці, Україні складно конкурувати на даному ринку. У той же час, за підсумками 2016/17 МР з Росії до В’єтнаму було експортовано всього 124 тис. тонн пшениці.
Одним з переваг при постачаннях української пшениці до В’єтнаму є те, що наша держава є власником 37% порту Лотос, в м. Хошимін. Не виключено, що відновлення постачань пшениці до В’єтнаму пов’язано і з активними діями міністерства інфраструктури України з повернення контролю над цим активом.
Стримуючими факторами є досить дорогий фрахт (близько 103 USD/тонна при постачанні навалом від порту Одеса до порту Хошимін) а також наявність імпортного мита в розмірі 5% для української пшениці. Крім того, країни даного регіону, традиційно, відрізняються жорсткими вимогами до якості імпортованої сировини, в зв’язку з чим, Україні складно конкурувати з Австралійською і Канадською зерновою продукцією.
Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації
Постачання пшениці на в’єтнамський ринок будуть вже в цьому році, але треба врегулювати не тільки товарний потік, але і документарний. Всі азіатські ринки дуже важливі і перспективні для України. Але потрібно враховувати, що це складний ринок, як з точки зору логістики, так і необхідності на міждержавному рівні погоджувати сертифікати походження продукції. Думаю, що за три роки, які імпорт українського зерна до В’єтнаму був заборонений, старі зв’язки не зовсім втрачені. А там, де втрачені — то їх потрібно цивілізовано відновити.
Азіатські ринки, повторю, надзвичайно перспективні, особливо з огляду на цінові тренди. І наша продукція буде мати попит однозначно. Україні треба знову з’явитися на ринку і заявити про себе.
За рахунок чого повернути контракти? За рахунок бренду made in Ukraine. Я не думаю, що це буде проблематично, ми успішно експортуємо в сусідні з В’єтнамом країни. На ринок Індонезії вийшли, на ринок Китаю також, в азіатському регіоні нашу продукцію знають. За рахунок цього ми відновимо своє реноме і будемо розширювати цей сегмент і на ринок В’єтнаму.