Інформаційне напруження навколо теми збереження українських лісів не слабшає. Після оприлюднення звіту британської неурядової організації Earthsight, яка звинуватила Україну в масових нелегальних рубках лісу та контрабандних постачаннях деревини до Європи, що послідувала за цим, ініціативи Кабміну з приводу перевірок всього «ланцюжка постачань», вето президента України Петра Порошенка на законопроект «про дрова» і дискусії, що розгорнулася в вищих політичних колах, українські екологи отримали шанс бути почутими.

Під час брифінгу, що пройшов 2 серпня в Українському кризовому медіа-центрі, активісти природоохоронних організацій постаралися висвітлити ті аспекти проблем в лісовому господарстві, які залишилися поза увагою і обговоренням профільних державних органів і європейських спостерігачів. iAgro призводить найбільш значущі факти і пропозиції, озвучені на заході.

Петро Тестів, активіст організації «Екологія — Право — Людина»

Питання мораторію на експорт лісу-кругляка — чисто економічне, воно не стосується охорони природи. І тому, коли спекулюють саме мораторієм, кажучи, що зберігають ліси, насправді обманюють суспільство. Мораторій спрямований не на зменшення обсягу рубок, а на зменшення вивезення необробленої деревини за кордон. В Україні вже 2,5 року діє мораторій на експорт лісу-кругляка, а обсяги рубок зменшилися лише на 2-3%. Навіть якщо заборонять експорт дров, ліс рубати менше не стануть.

Проблеми української лісової галузі глибше. Вона досить відстала. В Європі, США та інших країнах лісове господарство виконує як економічну, так і екологічну функцію. Ліси, з одного боку, забезпечують добробут держави, а з іншого — дають чисте повітря, чисту воду, рекреаційні ресурси, зберігають біорізноманіття. В Україні є всі можливості провести реформу і — при бажанні — направити її на те, щоб наше лісове господарство розвивалося за європейським типом. Для цього треба діяти, не чекаючи, поки будуть розроблені нормативно-правові акти.

Мінекології протягом декількох років було фактично філією Держлісагентства. Тому що їх працівники відповідали за формування лісової політики, займалися узгодженням матеріалів, які подавалися Держлісагентства. Зараз міністерство змінило свою політику: при узгодженні матеріалів дивляться, щоб враховувалася екологічна функція лісів. На даний момент я вважаю дуже перспективною передачу функції формування політики в цій сфері саме в Мінекології. Це підтверджує і досвід європейських країн.

У будь-якій галузі боротьба з ганебними явищами ефективна, якщо є невідворотність покарання. У лісовому господарстві шанс бути покараним після порушення зараз дорівнює нулю. За самовільні нелегальні рубки, які проводять люди, які не мають відношення до лісової галузі, офіційно доходить до суду тільки 10% справ. Тому що справи про лісові порушеннях специфічні, в них потрібно розбиратися. Можна навіть зловити людину, зафіксувати порушення, а довести нічого не можна.

Є багато нормативно-правових актів, які можна розглядати з точки зору лісового господарства, а можна — з точки зору природоохоронного законодавства. Але поки, на жаль, доводиться констатувати, що за порушення в лісовій сфері реальних винуватців до відповідальності не притягують. Максимум, що загрожує, це звільнення з посади.

Якщо уряд хоче реально зберегти наші ліси, то оптимальний шлях — це створення об’єктів природно-заповідного фонду, Національних природних парків.

Катерина Норенко, аналітик МБО «Екологія — Право — Людина»

Проблема номер один в лісовій галузі — інституціональна. Держлісагентство поєднує в собі господарську та контролюючу функції. Два основних органи, які планують рубки і потім контролюють їхню правильність, це — «Ліспроект» і Державні спеціалізовані лісозахисні станції (лісозахисти). Вони знаходяться в підпорядкуванні Держлісагентства. І прямо зацікавлені в тому, щоб рубати побільше, а в документах було прописано, що ці рубки правильні. Вони залежать від того органу, який піклується про їх забезпечення. І їх бачення не може бути незалежним і об’єктивним, бо ці два органи підкоряються фактично тому, кого повинні були контролювати. Тому необхідно їх вивести з підпорядкування Держлісагентства та передати в Мінекології, щоб все контролювалося так, як повинно.

В Україні немає єдиного документа, який би регулював проведення всіх видів рубок. Зараз існує чотири документи (правила проведення рубок головного користування, санітарні правила в лісах України, правила поліпшення якісного складу лісів, правила рубок в гірських лісах Карпат). Всі вони навіть не затверджені на одному рівні, містять масу суперечливих норм. І, відповідно, цілісного бачення, як все повинно бути, в Україні немає. Тому терміново необхідний один законодавчий акт, який би регулював всі правила рубок в українських лісах і обов’язково був затверджений постановою Кабміну.

Ще одна проблема — контроль з боку поліції. У процесі роботи ми зіткнулися з тим, що люди, які працюють в поліції, не мають необхідних професійних знань в лісовій галузі, щоб дійсно встановити, було порушення чи ні. Тому необхідно провести тренінги з розпізнання порушень і подальших дій.

Наступне проблемне питання — публічність і прозорість в роботі Держлісагентства. Це орган «за сімома печатками», який вважає, що всі втручаються в його роботу. І особливо «заважають» екологи. Вся інформація закрита. Побачивши вантажівку з лісом, абсолютно не реально відразу сказати, легальний цей ліс чи ні. Треба поїхати на місця рубок, обов’язково перевірити величезну купу документів, до яких повинен бути доступ, а доступу немає.

Важливий закон про оцінку впливу на навколишнє середовище. Він регламентує, що лісгоспи повинні проходити оцінку впливу їх діяльності на природу. Це основний документ, який планує рубки на майбутні 10 років по кожному лісгоспу. Але зараз не все лісгоспи проходять цю процедуру, вони її просто ігнорують.

Ганна Голубовська-Онісімова, голова робочої групи «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» в рамках форуму громадянського суспільства Східного партнерства

Лісова галузь не може розглядатися як нескінченне джерело прибутку, її треба реформувати. Перешкоди — в консолідації функцій екологічного контролю. Відносно природних ресурсів, включаючи ліс, у нас продовжують діяти сім різних інспекцій, які ніяк не корелюються з екологічною інспекцією.

Мінприроди саме по собі не може належним чином консолідувати політику контролю і управління охороною природи і, власне, збереження природних ресурсів. Держекоінспекції перешкоджають у проведенні перевірок, необхідно кожен раз просити дозволу.

Насправді все, що необхідно робити в лісовій галузі, вже давно написано. У нас працювала дуже потужна програма FLEG «Правозастосування та управління в лісовому секторі», яка за підтримки Світового банку підготувала рекомендації для уряду в законодавчій та інституційній сфері. Вони стосуються впровадження деревного регламенту ЄС, а саме — підтвердження легального походження деревини, яка експортується на ринки ЄС, на кожному етапі її заготівлі. А це означає повну прозорість процесу.

Такий підхід передбачає повну зміну відношення до управління лісами. Охорона лісів повинна бути пріоритетом, тому що скоро буде нічого охороняти. Господарська діяльність лісгоспів не може бути комерційною таємницею ні на якому етапі — це суперечить зобов’язанням України в рамках асоціації з ЄС.

Під егідою Східного партнерства у 2017 році був прийнятий остаточний робочий документ для взаємодії між ЄС і шістьма країнами Східного партнерства.Згідно з цим документом, в минулому році від усіх країн був потрібний прогрес в розробці законів з питань сталого управління лісами та їх застосування. А до 2020 року в усіх цих державах повинна бути вирішена проблема нелегальних рубок та проводитися заходи щодо запобігання експорту нелегальної деревини. Є експертиза, рекомендації, бажання, необхідні ресурси, розуміння, досвід — все залежить виключно від політичної волі зробити все належним чином.