Повідомлення власника одного з найбільших агрохолдингів «Миронівський хлібопродукт» Юрія Косюка про те, що його компанія з метою підвищення продуктивності праці моніторить емоції співробітників, а потім на цій підставі приймає кадрові рішення, викликало бурю цих самих емоцій в медіа-просторі.

Нагадаємо, 13 листопада на Форумі «Диригенти змін» Косюк заявив наступне: «Ми моніторимо емоції. Всі знаходяться під камерами… За 70 пунктам відкалібровуємо емоції. Дивимося за щасливими і нещасними».

За словами власника МХП, щасливі люди — більш продуктивні, а з нещасними займаються психологи і співробітники HR, намагаючись запропонувати їм якісь варіанти, щоб виправити ситуацію. У разі, якщо змін немає, людей замінюють.

При цьому Косюк привів в приклад співробітника, який за півроку неабияк погладшав, і виявилося, що щастя для нього полягає лише в тому, щоб смачно поїсти. І в компанії вирішили, що він не може займати високу позицію, оскільки стримує зростання молодих і мотивованих людей.

Розповідь власника агрохолдингу викликав активні дебати в соцмережах. «Повний сюр і емоційний нацизм, як на мене», — заявив на своїй сторінці у Facebook співробітник компанії K&K Group Павло Кучер. Однак є й ті, хто не бачить в цьому ніякого негативу. «Я — учасник даного проекту, і це відмінний проект!», — заявила аналітик МХП Олена Андреус.

Після піднялася бурі директор департаменту управління персоналом та комунікацій МХП Ксенія Прожогіна спробувала роз’яснити суть проекту. Вона уточнила, що він ще не запроваджений, а лише проходить тестування, і беруть участь в ньому більше 70 співробітників, які добровільно погодилися допомогти. «З їх допомогою група психологів, кращих експертів, які використовують кращу же світову практику міжнародних корпорацій, навчає техніку розпізнавати емоції, працювати з цими даними, сигналізувати про проблеми», — повідомила вона, пообіцявши розповісти про проект пізніше. Але при цьому уточнила, що погладшавший співробітник, про який розповідав Косюк, взагалі не має відношення до цього проекту.

iAgro звернувся до юристів і фахівців по роботі з персоналом, щоб з’ясувати: як закон регулює спостереження за співробітниками і чи не є це вторгненням в їх особисте життя, а також — чому керівникам компаній раптом стало цікаво, чи щасливі їх підлеглі.

Юрій Крайняк, керівний партнер компанії «Jurimex», розповів, що встановлення в офісах камер відеоспостереження, які використовуються роботодавцем для контролю за співробітниками, українське законодавство не регулює. «Закон обмежує використання камер для негласного стеження. Якщо камера встановлена ​​в публічному місці (тобто не вдома або в готельному номері), і вона використовується не для стеження за конкретною людиною, а просто фіксує все, що потрапляє в кадр, це законом не заборонено», — пояснив він.

Однак Крайняк зазначив, що у випадку з МХП отримані з камер дані піддають дослідженням з боку фахівців (психологів, психіатрів і т.д.). «А це заборонено статтею 28 Конституції, за якою будь-які дослідження людини можуть відбуватися лише за згодою того, над ким ці дослідження проводяться, і це згода має бути вільною від будь-яких інших чинників. Навіть якщо людина таку згода дала, але вона була обов’язковою умовою для прийняття на посаду, це теж буде порушенням зазначеної норми», — пояснив юрист.

Спостереження за емоціями співробітників повинно бути врегульовано між компанією і працівниками належним чином, підкреслює консультант зі стратегічного маркетингу та HR-брендингу в консалтинговому агентстві Do Marketing Ірина Примак. «Якщо є згода людини, то все законно», — вважає вона.

Що ж до спроб компаній визначити, чи щасливі їх співробітники, то на Заході бізнес вже користується послугами спеціалізованих сайтів, створених для моніторингу емоцій персоналу.

На таких ресурсах компанії створюють корпоративний простір, в якому співробітник реєструється, заводить особистий кабінет і щодня проходить тести, фіксуючи свої емоції, і може бачити динаміку і її причини. При цьому співробітник сам вирішує, чи ділитися доступом до свого особистого кабінету з керівництвом і HR-фахівцями.

Ірина Примак зазначила, що відеоспостереження дає лише картинку настрою співробітника, а воно може бути ситуативним. «Людина може посміхатися, доброзичливо спілкуватися з колегами, але цих показників недостатньо для визначення, чи щасливий він», — сказала вона і додала, що працівник в піднесеному настрої не завжди ефективний, оскільки саме в такому стані можна наробити багато помилок.

Нововведення, що впроваджується на МХП, в Україні стає все більш популярним серед роботодавців, вишукуються нові методи підвищення ефективності роботи персоналу. «Компанії в боротьбі за кадри повинні в якійсь мірі піклуватися про їхнє щастя», — вважає керівник однієї з рекрутингових компаній, що побажав залишитися неназваним. Однак він зазначив, що в українських реаліях у великих і міжнародних компаній і так немає відбою від охочих попрацювати у них. І тому такі структури можуть дозволити собі вибирати на ринку праці кращих з кращих, а також — з легкістю звільняти тих, хто не задовольняє їх з яких-небудь показниками.

За словами співрозмовника iAgro, співробітники, що звільняються з представництв західних компаній, вважають за краще не конфліктувати і не йдуть до суду відстоювати свої права, оскільки знають, що після цього їм дуже складно буде знайти подібну роботу. «Якщо людина з конфліктом йде із західної компанії, вона влаштуватися знову в подібну компанію вже не зможе — все «пробивається» і моніториться», — зазначив він.

Нагадаємо, в Україні з 1 січня 2013 року набрав чинності закон «Про зайнятість населення», який забороняє дискримінацію за статевою, віковою, або іншою ознакою. А в західних компаніях заборона на дискримінацію прописана в корпоративних стандартах. Однак і український бізнес, і міжнародний, що працює в Україні, обходять ці обмеження. «Я не можу в оголошенні про пошук претендента на вакансію бухгалтера написати, що потрібно тільки чоловік — це буде дискримінація. Однак це не заважає бізнесу відбирати персонал за тими критеріями, які їм зручні. Це в Сполучених Штатах можна подати в суд за те, що тебе не взяли на роботу за расовою ознакою, а у нас — піди доведи в суді, що тебе не взяли на роботу, тому що ти старий», — резюмує керівник рекрутингової компанії.