Наприкінці минулого тижня українські ЗМІ повідомили, що Україна програла в СОТ суперечку з Росією щодо транзиту. Нагадаємо, йдеться про позов України до РФ, в якому наша країна оскаржувала заборону з боку Росії здійснювати транзит товарів російською територією в треті країни. Український агросектор чи не найбільше постраждав від цих обмежень, адже навіть приблизно пораховані збитки від заборони постачати продукцію українського АПК в треті країни оцінювались у сотні мільйонів доларів. Радник міністра економічного розвитку і торгівлі Роксолана Підласа розповіла iAgro обставини цієї справи і пояснила, чому ще рано сумувати з приводу рішення СОТ.

Що означає згадане рішення СОТ по скарзі України до Росії щодо транзиту?

Ця скарга на першому етапі розглядалася групою експертів. І група експертів у своєму рішенні говорить про те, що у нас дійсно є надзвичайна ситуація в міжнародних відносинах між Україною та Росією, і у зв’язку з цим Росія може застосовувати 21-у статтю Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (так звану ГАТТ-94), і тому її обмеження є виправданими.

Але при цьому це одночасно означає, що всі обмеження, які наклала Україна на Росію, також є виправданими. Тобто, у нас, наприклад, є дзеркальна справа в СОТ Росія проти України по деяким обмеження на імпорт (справа DS 525), яка знаходиться в дещо замороженому стані, тому що там ще не була створена група експертів.

І ми в міністерстві економічного розвитку вважаємо, що Росія і не буде ініціювати створення експертної групи, тому що це дзеркальна справа, і, по суті, там має бути за логікою речей таке ж рішення, як і в справі по транзиту.

І плюс до всього, група експертів говорить про те, що Україна мала достатні докази того, що Росія порушує свої зобов’язання, коли зупиняє український транзит через свою територію. І власне, якби не було надзвичайної ситуації в міжнародних відносинах, то Україна би довела свою правоту, і Росія була б зобов’язана принаймні в рамках міжнародного права  транзит відновити. Але оскільки є 21 стаття Генеральної угоди по тарифам та торгівлі, і група експертів визнала, що у нас є надзвичайна ситуація в міжнародних відносинах, то вона також визнала ці обмеження виправданими.

Це рішення є остаточним?

Природнім є двоетапний розгляд справи – спочатку справу розглядає група експертів, а потім – апеляційний орган. Згадане рішення – це рішення поки що тільки групи експертів. І якщо ми будемо подавати апеляцію, справа буде розглядатися і в другому етапі.

Чи буде Україна подавати апеляцію?

Це питання поки що відкрите.

А якщо ми виграємо апеляцію, чи змушена буде Росія відкрити нам транзит через свою територію?

Згідно своїх зобов’язань в СОТ, Росія де-юре буде зобов’язана відкрити транзит. Але питання в тому, що це може бути історією на багато-багато років, і такі приклади СОТ вже знає. Тому що якщо рішення не виконується, то може починатися нова процедура – з притягнення до відповідальності за невиконання цього рішення. Є така справа – суперечка між США та ЄС щодо м’яса з гормонами. Розгляд цієї справи – спочатку її самої, потім – апеляції, потім – розгляд невиконання рішення – тривав 20 років, і врешті-решт сторони сіли за стіл переговорів і домовилися.

Якщо Україна подасть апеляцію, чи можна спрогнозувати, скільки часу триватиме її розгляд?

Це може тривати довго, пару років точно.

ЗМІ писали, що разом зі справою про заборону транзиту Україна програла і дві інші справи. Наскільки це відповідає дійсності?

Інформація про те, що Україна програла в СОТ три справи – недостовірна. Ці справи не пов’язані між собою.

По-перше, вони не однакові. Є справа, ініційована Росією проти України за антидемпінгові заходи, накладені ще в 2011 році на Росію щодо нітрату амонію (селітра). Група експертів частково задовольнила вимоги РФ, але ми апелювали, і цю справу зараз розглядає апеляційних орган.

І є справа Україна проти Росії за невизнання останньою сертифікатів на вагони та залізничне обладнання. І там ситуація неоднозначна, тому що група експертів частково задовольнила наші вимоги, тобто –визнала, що Росія не має права не визнавати сертифікати на українську продукцію, видані Білоруссю та Казахстаном.

А по другій частині, щодо того, що Росія не видає сертифікати на нашу продукцію, група експертів сказала, що російські працівники сертифікаційних органів начебто не могли потрапити на українські заводи для сертифікації через надзвичайні обставини в 2014-2015-2016 роках. І ми до цього апелюємо, тому що, наприклад, на завод у Донецьку вони змогли потрапити.