У 2018 році вперше з часів СРСР виділяються кошти на будівництво молочних ферм в Україні

Але навіть з держпідтримкою, протриматися до отримання першого прибутку в таких проектах складно. Чому — розповідає Василь Бондаренко, голова правління Національної асоціації молочників України «Укрмолпром».

Молочною галуззю останні роки практично ніхто з державних структур не займався. Зрозуміло, бізнес не стояв на місці, але конкретних програм, спрямованих на створення нових ферм, тим більше — сімейних ферм — не було. У 2018 році вперше з часів СРСР закладено початок комплексної програми підтримки галузі. Можливо, це пов’язано з впровадженням нових європейських вимог до контролю і якості продуктів, забезпечити виконання яких при нинішньому стані молпрому буде складно. Але, які б не були причини, увазі до наших потреб ми раді, хоча схаменутися держава мусила б набагато раніше.

Тенденції в галузі загрозливі. У 2017 році молочне поголів’я в Україні скоротилося на 93,8 тис. корів, а за три місяці поточного року ми вже втратили 53 тис. голів. Валове виробництво молока за перший квартал знизилося на 1% до аналогічного періоду минулого року. Поголів’я корів — близько 1,7 млн, з них тільки 420-440 тис., десь одна четверта, знаходиться у юридичних осіб-фермерів.

Є деякі області, де взагалі жодної молочної ферми немає. 77% молока виробляється населенням і велика частина продукції у населення та залишається для власних потреб. Саме через переважну частку господарств населення на ринку, зміни стандартів по молоку другого сорту і введення нового ДСТУ 3662 до: 2015 «Молоко-сировина коров’ячі. Технічні умови» викликало таку хвилю паніки.

Черговий раз хочу сказати, що новий стандарт не забороняє використання молока від населення в переробленні, але наближає вимоги до гігієнічних і мікробіологічних показників сирого молока до нормативів ЄС.

За статистикою, близько третини виробленого молока в Україні відноситься до екстра-класу. Реальний показник — 10-15%, не більше. Причому забезпечити високу класність не можуть не тільки господарства населення, а й більшість ферм. Є різні донорські проекти, спрямовані на підвищення якості молока, дуже активно працюють експерти з Швейцарії, навчаючи, як корову утримувати, доїти, як вим’я витерти, тощо. Але у швейцарців ціна на молоко в два з гаком рази більше, ніж у нас, і зарплатня в 5 разів вище, і середня ферма у них по 10 —15 корівок, а у нас типові проекти на 1200 і 1800 голів. Основна причина цих трендів в тому, що тваринництво — це дуже витратна галузь. Інвестпроекти прибуткові, але до цього прибутку потрібно ще дожити. Стартові витрати на одне скотомісце — до 20 тис. доларів і мало хто готовий увійти в такий дорогий проект на тривалий термін.

Ще один важливий фактор, який впливає на ринок — це ціна. Сухе молоко вже коштує 1300-1350 доларів за тонну і до літа може бути ще нижче. Причина в тому, що в Європі почали реалізовувати резерви сухого молока і щоб стимулювати попит знизили ціну до 1000 доларів/тонна. Так що приводів для оптимізму немає.

Я не можу сказати, що галузь стоїть на місці. Є багато підприємств, які використовують чудові нові технології і роблять хорошу продукцію. У нас сильні позиції по сирах, набуває дедалі більшого поширення сегмент м’яких сирів. Але все ж, більшості гравців потрібна державна підтримка.

Що стосується дотацій. Так, на ферми виділяються мільярди, передбачена підтримка молочних кооперативів. Але я вважаю, що нам потрібно орієнтуватися на досвід Білорусі — і, до речі, нашим чиновникам непогано б туди з’їздити. У Білорусі, завдяки держпрограмі, все ферми довели до ладу, поставивши обладнання та модернізувавши процес. І в результаті отримали фактично європейський рівень підприємств. Фактично, дотації на переробні підприємства впливають побічно і безпосередньо їм не направляються.Але для переробників важливо, щоб було якісне молоко, щоб воно було за відповідною ціною і конкурентоспроможне. Переробники зацікавлені, щоб була ця державна підтримка для селян. До 2014 року ця підтримка спрямовувалася через механізм ПДВ від реалізації молочної продукції, який перераховувався селянам. Зараз є профільні програми підтримки і можливо вони і спрацюють. Але для такої галузі як тваринництво, результат цих програм ми побачимо не відразу, горизонт дії до отримання явного ефекту — два-три роки.