15 березня відзначається Всесвітній день захисту прав споживачів (англ. World Consumer Rights Day).
У цей день в 1962 році президент США Джон Кеннеді, виступаючи на в Конгресі, виділив чотири принципові права споживачів: на інформацію, на безпеку, на вибір, і право бути почутим. Пізніше вони лягли в основу закону про захист прав споживачів у багатьох країнах, в тому числі і в Україні. Питаннями захисту прав споживачів в Україні займається Державна служба з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів, яка була створена в процесі реформи національної системи захисту прав споживачів у 2014 році
Зараз найкращий захисник прав споживачів — це Facebook
Олег Цільвік, заступник Голови правління «Союзу споживачів України»
Ситуація з правами споживачів в Україні за останні три роки — з моменту реформи системи 2014 року — погіршилася, значно. Основна причина: офіційно державний орган із захисту прав споживачів не діяв більш як два роки. Не з власної вини — в країні, як відомо, був введений мораторій на перевірки. В результаті суб’єкти підприємницької діяльності розслабилися і дуже вільно тлумачать вимоги закону. Зайдіть в найближчий прибудинковий магазин і подивіться, як там заповнений куточок споживача. Чи є там всі документи? Чи дадуть вам без проблем ці документи для ознайомлення?
Друга причина — в підтримку реформи не була проведена інформаційна кампанія для споживача про зміну системи захисту його прав. Потрібно було кричати привселюдно: «Ось є такий орган, який повинен тепер захищати тебе, споживачу».
Люди буквально не знають, куди їм звертатися і змушені шукати, де захистити свої права. Навіть сама назва профільного органу: Державна служба України з питань безпеки продуктів харчування та захисту споживачів, багатьох дивує. Складно припустити, що відомство з такою назвою займається, наприклад, питаннями, пов’язаними з порушеннями прав споживачів на ринку побутової техніки.
В результаті, в Кабмін скарг від споживачів надійшло більше, ніж в Держпотребслужбу — 7000 і 5000 відповідно. Про що це говорить? Що сьогодні люди навіть елементарно не знають куди їм звернутися.
Третя причина — це невіра в те, що держава може якимось чином захистити їх права. У статистиці глави Держпотребслужби на харчові продукти скаржаться тільки 6% споживачів. Хоча, згідно з недавніми дослідженнями, тільки на ринку вершкового масла частка фальсифікату може доходити до 60%! Чому так? Тому що людям легше викинути цю продукцію куплену за 50-100 грн: сир, рибу або м’ясо, ніж йти і витратити 2-3 дні свого життя на складання скарг. А потім ще ходити, тинятися по бюрократичних кабінетах в очікуванні відповіді. І тільки в тих випадках, коли споживач реально отримав істотну шкоду своєму здоров’ю, ущемлені якісь інтереси, тоді він починає робити якісь кроки.
Але навіть тоді, споживач в більшості випадків не звертається в Держпотребслужбу, а йде в соціальні мережі. Люди вважають (і до речі не безпідставно) що тут зможуть ефективніше захистити свої права або як мінімум застерегти інших. Ми, чесно кажучи, і самі так діємо, бо за останні три роки розчарувалися в системі державної служби та державних органів.
Крім того, на мою думку, корупція в Держпотребслужбі не подолано. Але при цьому всьому я далекий від того, щоб покладати відповідальність на одну тільки Держпотребслужбу. Наприклад, я особисто від імені Союзу споживачів України після перевірки інтернет магазинів написав в кінці грудня 15 скарг. Але вони не можуть на них відреагувати, тому що за новими правилами звернутися повинна фізична особа, а ми — громадська організація.
Звичайно, гостро стоїть питання фінансування. Гроші на перевірки виділяються нерегулярно і в дуже недостатній кількості. Система захисту прав споживачів будується не тільки на центральному органі виконавчої влади, а також на муніципалітетах. Ось навіть візьміть Київ. Ліквідовано підрозділи із захисту прав споживачів, ніхто не хоче цим займатися. Я не можу собі навіть приблизно уявити, що може творитися із захистом прав споживача в зоні АТО, якщо в столиці відбувається таке свавілля. Сьогодні в першу чергу потрібно захистити внутрішнього інвестора. А споживач — це єдиний сьогодні інвестор України і його активність буде запорукою розвитку країни.